Zborivska District State Administration
47201, м.Зборів, вул.Б.Хмельницького, 24
 
укр рус eng
Search
Advanced Search

Poll

Main page

Hot news

Кальненській церкві – двісті років

27.04.11 | 11:55

              На жаль, таких церков у нас стає все менше й менше. Кальненському храму Воскресіння Христового більше підходить назва „церковця”. У цьому лагідному слові не лише натяк на її невеличкі порівняно з новозбудованими церквами розміри, а й найголовніше – любов місцевих жителів і їх пароха о. Івана Гавдяка до своєї святині. Це дуже відчувалося під час Божественної  святої літургії 26 квітня ц. р.: урочисті дорослі, поважні старенькі, притихлі дітки... А ще – пречудовий спів юнаків із Тернопільської вищої духовної семінарії ім. патріарха Йосифа Сліпого. І як були помітні старання кальненських парафіян, аби їх церква, прилеглий цвинтар, подвір’я, дзвіниця виглядали у величний храмовий день такими ж величними, прибраними і затишними. І даремно хвилювався отець Іван: урочистості вдалися настільки, наскільки могли й повинні були вдатися. Бо ж очевидно – настоятель церкви зумів згуртувати не лише старших членів громади, а й діток (про це яскраво свідчила майстерно влаштована фотовиставка стосовно піших походів до Зарваниці, прощ до Унівського монастиря, собору Св. Юра у Львові, відвідин інших знакових святинь).

Задовго до урочистостей запрошені гості чимало дізналися про саму церкву з книги Петра Козловського „Храм Воскресіння Христового”, виданої цього року за підтримки і сприяння Івана Загірняка, Василя Панчишина, Михайла Панчишина, Ганни Калінської, Надії Будної, Ганни Веги, Олександри Шалапи, Ігоря Кобіля, ТОВ „Вірлів-Агробізнес” (директор В.С. Шулик). Як на нинішній скрутний час, видання – розкішне. З нього читач дізнається, що 200 років тому стара дерев’яна церква згоріла, і її рештки довелось продати. Побудувати ж кам’яницю кальненці змоги не мали. А тут саме в Залізцях продавалася стара дерев’яна, але добротна церква – її й відкупили. Перевозили влітку 1810 року підводами цілий місяць. А потім її довго зводили й облаштовували. І ось на другий день Великодніх свят 1811 року відроджену святиню освятили. Звідси і її назва. Сьогодні це дерев’яна споруда, з дуба, тризубна, однокупольна, у галицько-гоцульському стилі. Вона є справжньою окрасою села, бо й місце для неї пращури нинішніх кальненців вибрали достойне – під горою над усім селом. Церкву видно з будь-якого куточка Кального – вона звеселяє й око, й душу своїм затишним і якимсь дуже рідним виглядом. Хоча пережила багато: і „пацифікацію”, і закриття, і війну, і підпільні Богослужіння. Але ж вистояла! Бо була справжнім домом Господнім. Ним сьогодні і є.

Під час Літургії ректор семінарії о. Іван Римар сказав на підтвердження цієї думки чудові слова: „Як будуть повні храми серця нашого вірою – будуть повні людьми і храми Божі”. Кальненський храм і справді був повним – і благодаттю Божою, і людьми, яких об’єднали отці Іван Колодій (декан зборівський), Михайло Пошва і Тадей Нога зі Зборова, Володимир Шевців з Годова, Степан Романик із Краснопущі, Олег Пігій з Ремизівців, Сергій Олійнічук з Гиновичів, Андрій Ремінець (настоятель Поморянського костелу), Василь Брона (виходець із Кального). Серед почесних гостей – голова райдержадміністрації Фелікс Ментух, голова районної ради Віктор Тарковський, кальненський сільський голова Володимир Пальцан. Дуже зворушливо звучала подяка отця Івана церковному братству і його голові, сестрицям, паламарю, касиру, дяку, хору і його регенту, членам УМХ, Марійській і Вівтарній дружинам, спільноті „Матері в молитві”, всім, хто прибирав цвинтар, капличку, заливав сходи, клав бруківку, готував гостину, тим, хто спричинився до видання вже згадуваної книги. А Михайло Кобіль, Петро Хілярський, Михайло Кобіль, Микола Кобіль, Петро Козловський, Петро Баратинський, Михайло Гнатів, Андрій Ферлиївський отримали подячні грамоти.

Варто також зазначити, що урочистості 26 квітня були продовженням попереднього дня – Світлого понеділка, впродовж якого місцеві парафіяни зустрічали єпископа Василія Семенюка і слухали архиєрейський молебень. Загалом цих два дні увійдуть в історію не лише церкви Воскресіння Христового, а й самого села Кальне – живописного, дружного, гарного у всіх відношеннях. Многая літа, церкво! Многая літа, кальненці!

 

«УВАГА! З метою поширення позитивного досвіду щорічного Всеукраїнського конкурсу «Кращий державний службовець» створено веб-сайт «Спільнота кращих державних службовців» - www.kds.org.ua, який є корпоративною соціальною мережею учасників, організаторів та партнерів Конкурсу. Сайт дозволяє спілкуватися  групі професійних користувачів, об’єднаних спільними інтересами».

Information Services