...Бо жити нам на цій землі

Друзі нашої газети

«… Бо жити нам на цій землі»

            Цього тижня, а точніше на третій день величних Різдвяних свят, осяяних благословенною Вифлеємською зорею, у щасливий день ангела свої чергові уродини відзначив голова Теребовлянської райдержадміністрації щирий приятель «Свободи» Степан Бігуляк. Редакційний колектив нашого часопису приєднується до найщиріших вітань на адресу Степана Пилиповича і зичить міцного здоров’я, довгих років життя, впевненості у своїх силах і ще багато корисних справ для всієї теребовлянської громади.

         Зі Степаном  Пилиповичем мене познайомив мій давній приятель, а нині перший заступник голови Теребовлянської РДА Ярослав Верхола. Витримавши невелику паузу, керівник Теребовлянщини розмову відразу почав по-діловому – про економіку, соціальну сферу, сільське господарство, яке (а це була пізня осінь) уже третій місяць терпіло посуху…

І хоч на посаді очільника району Степан Пилипович перебував буквально кілька місяців і я ще достеменно не знав, де до цього працював, зрозумів, що він не теоретик, який на господарку дивиться через призму для всіх зручного «одобрямс», а має власну думку на промислове виробництво і агробізнес; що передусім в районі  треба братися за найнеобхідніші для людей справи.

         Згодом зрозумів, що Степан Бігуляк дуже обов’язковий у справах і цього вимагає від своїх підлеглих, наголошуючи, що «на цій благодатній землі жити нам і нашим дітям».

         А на посаду керівника Теребовлянської райдержадміністрації Степан Пилипович прийшов, маючи за плечима чималий досвід роботи у бізнесових структурах, у таких, де справа не тліє, а горить, де за кожне слово доводиться відповідати. І саме це допомагає йому на районній ланці виконавчої гілки влади.

         Звісно, підприємство, хай би у яких масштабах, має сою специфіку і певні закономірності. Та все ж бути керівником районного масштабу – це зовсім інша справа. На плечі першого керівника лягає все, а передусім велика відповідальність за те, що не працюють давно лежачі підприємства, за те що люди в селі нині не мають роботи, і навіть за те, що дітям до віддаленої школи нема чим добратися.

Та невипадково кажуть, гору здолає лише той, хто йде. Так вчать  Степана Пилиповича його дорогі батьки, котрі проживають на рідній Заліщанщині і яких намагається навідати бодай у великі свята; так зрештою він розуміє життєвий поступ і робить усе для того, аби його краяни, попри усі труднощі і негаразди, таки жили краще.

         А передумови для цього є. Скажімо, торік Теребовлянський район на більш як 77 тисячах гектарах зібрав понад 200 тисяч тонн зернових. І це, до речі, найбільший валовий збір хліба за всю історію району!

         Торік на Теребовлянщині суттєво зросло поголів’я великої рогатої худоби, свиней і птиці, а це означає, що десятки людей матимуть нові робочі місця, а державна казна поповниться додатковими коштами, які знову таки потрібні теребовлянцям на субсидії, дотації, пенсії та пільги.

         Зусилля райдержадміністрації, яку очолює  Степан Пилипович, нині спрямовані і на відновлення промислового потенціалу райцентру, адже на його думку, додаткові робочі місця для місцевих мешканців можуть і повинні відновити колись потужні фабрика ялинкових прикрас та взуттєва фабрика, на яких внаслідок неефективного менеджменту сьогодні накопичились великі суми штрафних санкцій.

Нині  Степан Пилипович думає і про те, аби у селах працювали сучасні фельдшерсько-акушерські пункти, у школах і дитсадках були утеплені вікна і двері, а вулиці населених пунктів освітлені. Бо район наш сільськогосподарський і власне із сіл починається життя, повсякденна наполеглива праця, яка повинна допомогти краянам поліпшити свій добробут і подбати про своїх дітей і внуків.

         Звісно, писати оду керівникові не личить, бо на це він і є лідер, аби брати на себе нелегку ношу відповідальності, налагоджувати гармонійний виробничий процес, дбати про соціальну сферу, по можливості допомогти кожній людині. Тут хотілось би патетично і голосно сказати: так, він це робить. Та з голосними заявами виступати не коректно. Це право теребовлянців. Я ж щиро побажаю, аби у своїх намірах і діях небагатослівний, але завжди послідовний та рішучий  Степан Пилипович не зупинявся на півдорозі і за хороші результати праці почув від усієї громади щире галичанське «дякую».

Богдан Новосядлий

Газета «Свобода» від 11 січня 2012 року, № 2 (2628)