Теребовлянська районна державна адміністрація
48100, м.Теребовля, вул.Кн.Василька, 104-А
 
укр рус eng
Пошук
Розширений пошук

Корисні посилання

  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •    

Опитування

.
На головну / Теребовлянщина

Довідка про район


Теребовлянський район — адміністративно-територіальний район у центральній частині Тернопільської області. Утворений у 1939.

Площа — 1130,3 км? — 8,3 % % території області. Населення — 67,8 тис. осіб (2010), із них 99 % — українці (69 тис. 452 особи), 0,59 % — росіяни (414 осіб), 0,25 % — поляки (176), 0, 05 % — білоруси (32 особи), 0,084 % — інші національності.

 

         

                         Район на карті області

  

Географія

Територією району пролягають залізниця Тернопіль-Чернівці й автодорога державного значення Доманове-Ковель-Чернівці-Мамалига.

Протяжність Теребовлянського району зі заходу на схід — 54 км, з півночі на південь — 42 км.

Теребовлянський район межує на заході з Підгаєцьким районом, на півдні — з Бучацьким і Чортківським, на сході — з Гусятинським, на північному сході — з Підволочиським, на півночі — з Тернопільським, на північному заході — з Козівським районами.

Розташований на Тернопільському плато Подільської височини в західній частині Правобережного лісостепу.

Місцевість району має вигляд схилястого плато, прирічкові схили почленовані мережею ярів і балок. Північно-східна частина Теребовлянського району — це відроги Товтрового кряжу; гори Могила (379, 5 м), Макова (363, 1 м), Безіменна (380, 2 м), Бучина (376, 8 м) утворюють висоти південно-західної частини району.

Різноманітний рослинний і тваринний світ Теребовлянщини. Ліси, переважно листяні із окремими вкрапленнями хвойних порід, багаті на звірину і птахів. Тут зустрічаються олень, дикий кабан, козулі, лисиці, зайці та інші звірі.

 

Корисні копалини

Запаси корисних копалин та їхнє багатство тісно пов`язане з геологічною будовою району. Розміщення Теребовлянського району в межах Східно-Європейської платформи зумовило утворення тут корисних копалин осадового походження. Серед них чільне місце посідають нерудні копалини. Вони використовуються як будівельні матеріали та сировина для їхнього виробництва. В основному це родовища вапняків. Застосовується цей камінь у будівництві для виготовлення облицювальних плиток.

Будівельні піски використовуються для виготовлення розчинів та у дорожньому будівництві.

Теребовлянщина багата покладами каменю, так званого теребовлянського червоного пісковику.

Починаючи від Налужжя, вниз за течією Серету аж за Буданів, тягнуться скелясті гори, багаті на поклади цього цінного будівельного каменю. Найбільші каменоломні ще з княжих часів відомі у Застіночому та Буданові, де вже тоді добували міцний камінь на будівництво фортець та захисних мурів навколо монастирів.

У Теребовлянських міських актах Застіноцький кар'єр згадується в 1430 р. Сіро-зелений, сіро-рожевий або червоно-бурий теребовлянський дрібнозернистий камінь-пісковик близько семисот років видобувають і використовують як будівельний матеріал для фундаментів чи для спорудження будинків загалом, храмів, оборонних споруд, мостів, доріг, для виготовлення тротуарних плит і бордюрів, парапетів, сходів і карнизів, пам'ятників, чеканів для печей тощо.

Серед різних пластів у кар'єрі трапляється і різний за якістю камінь. Найміцніший, близький до граніту видобувають у нижніх пластах. Верхні шари дають відносно м'якший, більш піддатливий для обробки матеріал.

Теребовлянський камінь-пісковик — безцінний природний дар і окраса нашого краю.

На особливу увагу заслуговують гончарні і вогнетривкі глини, великі запаси яких знаходяться у Теребовлянському лісі. На їхній основі працюють цегельні заводи. Теребовлянський район багатий на крейду. Ці породи зустрічаються невеликими ділянками біля с. Кам'янка, та на березі річки Гнізни. Вони представлені піщаними мергелями жовтуватого кольору, а також жовтувато- білою крейдою. Великі поклади крейди знаходяться в районі с. Золотників.

Біля с. Сороцького та на межиріччі Серету і Стрипи (район Панталихи) виходять на поверхню гіпси. В районі поширені фосфорити. Особливістю місцевих фосфоритів є те, що їх можна використовувати як мінеральне добриво без попередньої хімічної обробки.

На околиці с. Конопківка є запаси сірководневої води, яка джерелом виходить на поверхню землі. На цій воді і сірководневих лікувальних грязях функціонує Микулинецька обласна водогрязелікарня і санаторій «Медобори» в с. Конопківка.

Сірководневі води є також у районах сіл Сороцьке, Великий Говилів, Мшанець, Гумниська. У с. Сороцьке сірководнева вода джерелом виходить на поверхню в долині потічка Сороцький.

 

Клімат

Територія Теребовлянського району має помірно континентальний клімат із не спекотним літом, м'якою зимою і достатньою кількістю опадів.

 

Водні ресурси

Найбільшою річкою, яка протікає територією району, є річка Серет. Загальна довжина — 218 км, а в межах району — 88 км. На Теребовлянщині Серет протікає у вузькій долині з почленованими ерозією, залісненими схилами. Ріки живлять переважно талі снігові та дощові води.

Найбільшою лівою притокою Серету є річка Гнізна. Пливучи з півночі від сторони Кровинки в напрямі на південь, річка Гнізна наближається до самої Теребовлі, але біля передмістя Раковиця звертає на захід і утворює великий закрут. Під Замковою Горою річка біля так званого Підзамча знову змінює течію, утворює «коліно» і повертає на південь. Переполовинивши Теребовлю на дві частини, Гнізна звертає на південний захід в сторону села Зеленче і річки Серет, у яку впадає.

Друга за довжиною річка району — Стрипа. В межах Теребовлянщини вона протікає 60 км з своєї загальної довжини у 135 км. У верхній течії до с. Соколів, долина Стрипи неглибока з пологими схилами, заплава широка. Починаючи від села Соколів, долина Стрипи глибшає стає звивистою, а схили її робляться стрімкими, скелястими. Окрім великих рік на території району протікає 27 струмків і потоків загальною протяжністю 211 км. Вони являють собою постійні водотоки завширшки 0,5-2 м. Джерелом їхнього живлення є, в основному, виходи ґрунтових вод на поверхню і опади.

Ріки Теребовлянського району належать до басейну Дністра.

Вони використовуються для розведення риби, водоплавної птиці, водопостачання населених пунктів, промислових підприємств.

На території Теребовлянського району немає природних озер, проте є багато ставків. Більшість з них розміщені в басейнах Серету, Стрипи і Гнізни. Теребовлянщина має запаси підземних вод. Вони складаються з ґрунтових вод і власне підземних вод. Ґрунтові води залягають на глибині 4-10 м. Запаси підземних вод є в трьох водоносних горизонтах, які знаходяться на глибині 5-16 м, 30-40 м, 60-80 м. Усі води використовуються для господарських потреб промислових, сільськогосподарських підприємств та побутових потреб населення.

Мінеральні води Теребовлянщини об'єднані у дві групи: сірководневі та води з підвищеною мінералізацією і вмістом специфічних мікрокомпонентів. Сірководневі води поширені у північній частині районі. Пов'язані вони з неогеновими відкладами. Найкраще сірководневі води вивчені в с. Конопківка. Перші відомості про ці води дали вихідні джерела на лівому схилі долини р. Нішли. Тут водоносна товща розкрита 13 свердловинами. На протилежному березі пробурені 8 свердловин. Усі вони дали приплив сірководневих вод, які є аналогами вод з лівого берегу.

Води родовища використовуються для санаторію «Медобори», у якому одночасно може лікуватися 350 осіб, а також водогоном подаються у бальнеологічну лікарню в Микулинцях. Сірководневими водами лікують ревматичний, травматичний та інфекційний поліартрити, радикуліти, захворювання нервової системи. Відпочиваючі мають можливість пити воду типу «Моршинська». Вона лікує захворювання шлунково-кишкового тракту, печінки, жовчно-вивідних шляхів.

Друга ділянка сірководневих вод району охоплює територію на схід від Микулинців (села Козівка, Сороцьке, Мшанець). Порівняно з Конопківським родовищем відомості про згадані води цієї території поки що недостатні. Найбільш збагачені сірководнем води у с. Мшанець.

Води підвищеної мінералізації з вмістом специфічних мікроелементів виявлені в с. Гумниська, Великий Говилів та інших.

Надра Теребовлянського району містять значні ресурси мінеральних вод, які поки що вивчені недостатньо.

Також не всі сірководневі води використовуються за призначенням. Так, у Мшанці, Сороцькому вода йде лише на технічні потреби, хоча її можна використовувати для лікувальних цілей.

 

Ґрунти

Оскільки Теребовлянщина знаходиться в зоні лісостепу, то найбільш поширеними є лісові опідзолені ґрунти. Серед них переважають:

сірі лісові ґрунти, поширені на вододільних плато на півдні Теребовлянського району. Для них характерне інтенсивне і глибоке опідзолення, що зумовило чітку диференціацію їхнього профілю на горизонти колоїдного елювію та ілювію. Елювіальний горизонт сильно вилугований, пухкий, безструктурний, натомість ілювіальний, навпаки, збагачений колоїдами, важкий за механічним складом, щільний, водонепроникний. Перегною в гумусовому горизонті мало — 2,1…2,3 %, вміст поживних речовин невисокий — за п'ятибальною системою оцінки — оцінюється на два бали. Тому для підвищення родючості цих ґрунтів потрібно проводити ряд агротехнічних заходів: внесення органічних добрив, мінеральних добрив та вапнування;

чорноземи опідзолені — найбільш поширені ґрунти в районі. Найбільші їхні площі зосереджені в західній частині району, менше — у східній. Профіль цих ґрунтів відзначається глибокою гумусованістю (80…90 см). Гумусовий горизонт нетривкої порохувато-зернистої структури сягає 45…55 см, у верхньому горизонті міститься 3,6…3,9 % перегною, вміст якого з глибиною поступово зменшується.

Містяться значні запаси поживних речовин: за п'ятибальною системою забезпеченість азотом і фосфором становить чотири бали, калієм — три бали. Чорноземи опідзолені є найбільш родючими ґрунтами в Теребовлянському районі і придатні для вирощування основних зернових і технічних культур, районованих для лісостепової зони. В центральній та східній частинах району поширені чорноземи глибокі малогумусні. Гумусовий горизонт сягає 45…60 см, має темно-сіре забарвлення, розпушену грудкувато-порохнисту структуру в орному шарі. Гумусу в орному шарі міститься від 3.9 до 4,5 %. Поживними речовинами ці ґрунти забезпечені такою ж мірою, як і чорноземи опідзолені. Для підвищення родючості та поліпшення фізичних властивостей потрібно вносити органічні, а також фосфорні та азотні добрива.

Лучно-чорноземні та чорноземно-лучні ґрунти поширені переважно на вододілі рік Стрипи та Серету, найбільше в межах степу «Панталиха», приурочені до понижень в рельєфі. Лучно-чорноземні ґрунти переважно середньо-суглинисті, багаті перегноєм, мають темне забарвлення, а вміст поживних речовин сягає чотирьох-п'яти балів. За природною родючістю та продуктивністю — це найкращі ґрунти.

Чорноземно-лучні ґрунти відзначаються дещо гіршим водно-повітряним режимом, ніж лучно-чорноземні. У гумусовому горизонті містять 4,5…5,0 % перегною, поживними речовинами забезпечені добре. Переважно розорані та використовуються як рілля.

Лучні та лучно-болотні ґрунти, як і попередні, приурочені до плоскої поверхні межиріччя Стрипи та Серету, а також до долини р. Гнізни. Сформувалися переважно на сучасних алювіальних відкладах (суглинках) в умовах надмірного зволоження під лучною та болотною рослинністю. Генетичний профіль з інтенсивним олгеєнням у всіх горизонтах та материнській породі. Багаті поживними речовинами та високою потенційною родючістю (до 3…6 % перегною у гумусовому горизонті). Використовуються переважно як природні кормові угіддя, сіножаті. На заході району, у верхній течії Стрипи, а також на лійкоподібних западинах степу «Панталиха» поширені болотні ґрунти, що сформувалися на сучасному суглинистому алювію на низькому рівні заплави р. Стрипа. Верхній шар утворений торфом або дерниною, під яким залягає дуже оглеєний безструктурний гумусовий горизонт. Містять ці ґрунти багато органічних речовин та поживних елементів, мають потенційно високу родючість. Після осушення їх можна використовувати для посівів багаторічних трав, під кормові та овочеві культури.

 

Флора

Теребовлянщина знаходиться в західній частині лісостепової зони, і тому тут поєднуються рослинний і тваринний світ як лісової зони, так і зони степів.

Ліси на території Теребовлянського району займають площу 9586 га (8,3 % району) і поширені на півночі і півдні району.

Широколистий ліс представлений такими породами дерев як дуб, граб, ясен, клен, липа, черешня, береза, осика. Підлісок в них розвинений слабо. Ростуть ліщина, горобина, калина, терен. У трав'яному покрові переважають осика хвиляста, копитняк звичайний, ячмінник, подорожник, морозник, зірочки жовті, вероніка дібровна, ряст, звіробій, цмин пісковий.

На невеликих ділянках в околицях сіл Заздрість і Панталиха збереглися деякі види лучно-степової рослинності: ковила волосиста, жовтушник вузьколистий.

Основу степової рослинності складають типчак борознистий, пирій середній, тонконіг, тимофіївка степова. Вони збереглися на схилах горбів і балок, в долинах рік. На заплавних луках, які ще залишилися на території Теребовлянщини, переважає лучно-болотна рослинність. Вона представлена типовою лучною рослинністю: осока, жовтець, хвощ болотний, калюжниця болотяна, рогіз.

Рослини Теребовлянського району, занесені до Червоної книги України:

Шафран Ейфеля

Любка дволиста

Росичка круглолиста

Підсніжник

Анемона лісова

Сон великий

Конвалія лісова

Адоніс весняний

Лілія лісова

Вовчі ягоди пахучі.

 

Фауна

Ліси на Теребовлянщині не утворюють великих масивів, видовий склад тварин, що проживають у них, незначний.

У кожному лісі обов'язково можна зустріти земноводних: трав'яну та гостроморду жабу, звичайну і зелену ропуху.

 

Найбільш різноманітною за кількістю видів у лісах Теребовлянського району є фауна птахів, яка змінюється зі зміною пір року. Взимку в лісах живуть осілі і зимуючі птахи. До осілих належать дятел, синиця, сорока, крук, сова. Зимують у лісах яструб, велика і голуба синиці, горобець польовий, вівсянка.

Напровесні з'являються зяблики. Згодом — перелітні птахи, які гніздяться в лісах. Найчастіше зустрічаються: припутень, горлиця, зозуля, шпак. Із звірів у лісах живуть: кріт, їжак звичайний, жовтогорла та лісова миша, заєць сірий, вивірка, лисиця звичайна, борсук європейський, дика свиня, сарна європейська, куниця лісова, ласка та інші.

Тваринний світ луків досить своєрідний. Земноводні луків: жаба ставкова, ропухи. Птахи, що живуть на луках — перелітні: жайворонок польовий, очеретяна вівсянка. Переважають на луках комахи. Джмелі, бджоли, метелики живляться нектаром і пилком лугових квітів. У траві живуть коники, жуки.

Зустрічаються комахи, що є збудниками та переносниками захворювань. Це ґедзь сірий, комар звичайний.

Із звірів на луках живуть: кріт, миші маленька і польова, ласка, сірий пацюк.

Тваринний світ сільськогосподарських угідь також різноманітний. Тут можна зустріти ропуху сіру та зелену, жабу трав'яну. Протягом року на сільськогосподарських угіддях є птахи. Взимку — це в основному граки, які утворюють великі зграї, а також ворони, сороки, горобці хатній і польовий, вівсянки, галки.

Навесні поступово з'являються перелітні птахи: шпак, жайворонок польовий, сова сіра, лелека білий, ластівка та багато інших.

Типовими звірами сільськогосподарських угідь є: кріт, їжак, ласка, лисиця, заєць-русак, ховрах рябий, миші польова, мала та хатня, хом'як, полівки руда та сіра.

У ріках і ставках району водяться карасі, коропи, лини, окуні, щуки.

Тварини Теребовлянського району, засенесені до Червоної книги України:

Тхір степовий

Кіт лісовий

Кутора мала

Вечірниця мала

Метелик Аполлон.

 

Екологія

У Теребовлянському районі нараховується два державних заказники, один з яких республіканського значення, 14 ботанічних пам'яток природи місцевого значення, 6 гідрологічних державних пам'яток, одна зоологічна пам'ятка природи місцевого значення.

Державний гідрологічний заказник республіканського значення знаходиться поблизу сіл Семиківці та Соснів. Заболочена заплава річки Тудинки, правої притоки Стрипи, є регулятором її водного режиму, притулком і місцем відтворення водоболотної фауни.

 

Археологічні знахідки

Багатий район пам'ятками археології, археологічними знахідками. Це, зокрема: місце кремінярської майстерні, обломок обробленого людиною ікла мамонта в с. Налужжя, крем'яна сокира із с. Зубів; майстерня трипільської культури у с. Буданів (урочище Кремінне); стоянка середнього палеоліту в с. Долина (урочище Пасовисько). Тут виявлено сліди найдавнішої на Теребовлянщині людської оселі пори стародавнього кам'яного віку (100-40 тис. років тому); мезолітичні стоянки в селах району Кривки, Плебанівка, смт. Микулинці; поселення культури Ноа: селище Київської Русі і курган у с. Воля (урочище За левадою); два поселення ранньозалізного віку в с. Лошнів (урочище Заграбина і Кринички); поселення ранньозалізного віку, трипільської культури, селище Київської Русі в м. Теребовля (урочище За парком).

Теребовлянщина належить до давньозаселених земель Європи. Розкопки показують, що перша палеолітична людина з'явилася тут близько 100 тис. років тому. А прийшла вона сюди з долин Подністров'я річкою Серет. Сліди її знайшов дослідник Ю. Полянський у 1928 р. в с. Янів (тепер с. Долина). У 1980-х рр. на південних околицях с. Підгайчики виявлено середньопалеотичну стоянку. Біля містечка Микулинці, на правому березі р. Серет, відкрито стоянку доби мезоліту (11-8 тис. років тому). У неолітичну добу (8-5 тис. років тому) в сфері духовної й матеріальної культури населення Теребовлянщини відбулися важливі зміни. Кількість людей збільшилася; вони перейшли до осілого способу життя, почали будувати міцні — заглиблені або наземні хати, гуртуватися в малі селища. Сліди неолітичної стоянки виявлені в с. Налужжя. У ІV-II тис. до н. е. на території Теребовлянщини проживали племена трипільської культури. У пізній неолітичній добі спокійне життя подільських хліборобів стурбували перші хвилі мігрантів, що з перенаселеної та знищеної льодовиком Центральної Європи почали пересуватися на врожайні чорноземи теплішого півдня. Першими були норди. Колекція різноманітних знахідок Теребовлянського історико-краєзнавчого музею свідчить про існування племен культури ноа (ХІV-ХІІ ст. до н. е.) бронзового віку.

Терени Теребовлянщини на початку залізної доби (VІІІ-VІ ст. до н. е.) заселяли племена висоцької культури. П'ять поселень ранньозалізного періоду знайдено у 1991 р. на північ від с. Лошнів. Приблизно в VІ ст. до н. е. прийшла в наш край нова хвиля мігрантів — на цей раз зі сходу. Грецький історик Геродот називав їх «скіфами-орачами».

У І ст. до н. е. вздовж Західного Бугу і Сану прийшли в Подністров'я войовничі венеди — предки західних слов'ян.

У ІІ-V ст. н. е. на території краю проживали племена черняхівської культури. Основним заняттям черняхівців було орне землеробство. В умовах осілого побуту воно тісно пов'язувалось зі скотарством. Високого розвитку набули металургія і обробка металів, гончарство, ткацтво, деревообробне ремесло. До кінця не з'ясоване питання про те, які саме східнослов'янські племена населяли Теребовлянщину у наступні століття. Одні вчені називають білих хорватів, інші — дулібів. Заселення наших земель в давньоруський період відбувалося інтенсивно, про що свідчить значна кількість виявлених городищ, поселень та могильників. Частина з них, мабуть, була укріпленнями — феодальними замками, решта — містами, центрами ремесел, торгівлі.

 

Історія

Територія Теребовлянського району заселена в епоху раннього палеоліту (100 тис. р. до Р. Х.). 6 ст. до Р. Х. виникли Поселення скіфів, венедів. Від 10 ст. Теребовлянська земля належала до Київської Русі. На Любецькому з'їзді Теребовельське князівство відійшло до князя Василька Ростиславича; згодом престол належав до Галицько-Волинської держави. 1241 землі Теребовлянщини зазнали татаро-монгольського спустошення. Від 1349 — належали до Польщі; за реформою 1434 тут утворилося Теребовлянське староство. 1772 Теребовлянщина — в Австрійській імперії, 1809—1815 — під владою Росії. У листопаді 1918 тут утворено повіт Тернопільського воєводства ЗУНР (до липня 1919). Вересень 1920 — вересень 1939 належало до Польщі, до липня 1941 — УРСР, липень 1941 — липень 1944 — німецько-нацистська окупація.

На Теребовлянщині до 1939 діяли товариства «Просвіта», «Рідна школа», «Союз українок», «Сільський господар» та ін., ряд молодіжних т-в: «Сокіл», «Луг», «Пласт» та ін. У Повоєнні роки завершено адміністративне районування і колективізацію сільського господарства, які супроводжувалися каральними акціями.

Села району згадують у Кресовій книзі справедливих на стор. 154 та ін.

 

Памятки

 

Природно-заповідний фонд

Всього в Теребовлянському районі 32 території та об’єкти ПЗФ загальною площею 3806,42 га. Об'єкти природно-заповідного фонду Теребовлянського району:

Семиківсько-Соснівський гідрологічний заказник — загальнодержавного значення

Зарваницький ландшафтний парк

Заказники місцевого значення:

Підгорянський, Романівський, Кобиловолоко-Благівщинський загальнозоологічний заказник

Пам'ятки природи місцевого значення:

Дівоча гора, Налужанське джерело, Романівське джерело, Сущинські джерела, Сороцьке джерело, Осталецьке джерело, Болото «Скабор», Папірянська діброва, Теребовлянська дубина, Лошнівська бучина, Теребовлянська бучина, Теребовлянська сосна чорна, Микулинецькі буки, Буданівські буки, Довгівська липа, Кровінський горіх ведмежий, Струсівська сосна австрійська, Ясен однолистий плакучої форми, Група екзотів, Зеленчанська ділянка, Буданівські шафрани, Деренівська ділянка, На могилі, Степова ділянка «Заздрість», Буданівський резерват змій

Ботанічний сад місцевого «Червона малина»

Залишки старовинного парку в Млиниська

 

Памятки архітектури

 

103 пам'ятки архітектури, 153 — історії і культури, 22 — археології: замки у Теребовлі (17 ст.), Микулинцях (16 ст.), селах Буданів (17 ст.), Долина (17 ст.), комплекс споруд монастиря кармелітів у Теребовлі (17 ст.), руїни Підгірянського Василіанського монастиря (16-17 ст.).

 

Пам'ятки архітектури: костели в м. Теребовля, смт. Микулинці, селах Лошнів, Струсів, Долина, Буданів, Млиниська, Підгайчики, , палаци в смт. Микулинці, селах Струсів, Підгайчики; церкви в кожному селі, в тому числі пам'ятки архітектури в м. Теребовля, селах Струсів, Долина, Підгайчики, Млиниська, Дарахів. Деренівка, Довге, Зарваниця; численні цвинтарі, пам'ятні хрести, козацькі і стрілецькі могили, зокрема в с. Семиківці, пам'ятники на честь скасування панщини в селах Дарахів, Ласківці, Бенева, Багатківці, Слобідка, пам'ятний знак «За тверезість» в с. Ласківці; будинок старого заїзного двору (корчми) XVII ст., переоформлений в сорокових роках ХІХ ст. на першу в околиці школу в с. Струсові; келії язичників і підземний рятувальний хід Струсів — Теребовля.

 

Персоналії

На Теребовлянщині народилися:

- письменники, журналісти — Степан Будний, В. Гаврилюк, Г. Галька, Володимир Ґжицький, М. Головінська, І. Дем'янова, М. Деркач, Л. Дуда-Крушельницька, Б. Дерій, С. Єзерський, О. Жабський, Б. Завадський, В. Завадський, А. Іванчук, П. Кекіш, В. Краснодемський, Р. Лубківський, Г. Лужницький, Ф. Маковський, О. Макогін, Є. Мандичевський, М. Ониськів, В. Пелих, Ф. Пігович, Д. Сивицький, Х. Саноцька, О. Сліпа (Ситник);

- художники — Михайло Бойчук, Т. Бойчук, М. Борачок, С. Борачок, К. Брикальська, І. Винник, С. Гнатченко, Х. Дохват, Г. Кжижановський, Г. Ковальчук, О. Луцишин, І. Матковський, Д. Мимрик, М. Мушинський, Я. Новак, М. Субчак, Г. Цимбала; скульптори -Я. Голець, К. Гукан, К. Діаман, Й. Зелінський, Л. Земський, Й. Конрад, О. Пасіка, Г. Перцан;

- композитори, музиканти, диригенти — В. Василевич, Б. Дерев'янко, А. Заячківський, Б. Ковальський, Б. Кравчук, І. Кравчук, М. Ляхович, М. Носатий, В. Обухівський, О. Олійник, І. Пухальський, Є. Цісик, М. Шайнович;

- оперні та естрадні співаки — І. Бердей, М. Гавриляк, Я. Головчук, Я. Дмитрук, М. Коханська-Сембріх, П. Лабатий, Я. Лемішка, В. Павлік, С. П'ятничко;

- актори, театральні діячі — Й. Гірняк, Є. Коллєр;

- вчені — М. Андрейчин, М. Арсан, І. Бочан, А. Брандюк, М. Будзанівський, П. Будівський, М. Ваврик, С. Вадзюк, О. Веретюк, П. Вівчар, Степан Ґжицький, Ю. Гірняк, І. Головінський, С. Гумінецький, Я. Гумницький, М. Ди чковський, В. Дунець, В. і С. Дусановські, М. Зарицький, В. Коваль, С. Костик, Я. Крупник, С. Кузик, А. Куликівський, О. Купчинський, М. Лазечко, І. Лисий, Г. Марцінишин, Ю. Матіяш, В. Мельничайко, С. Мягкота, В. Навроцький, С. Панцьо, В. Пасіка, М. Петрик, О. Побережний, Є. Саноцький, І. Свистун, М. Сивульський, В. Смільський, М., М. і Ю. Стечишині, Г. Стояновська, В. і С. Стояновські, С. Хміль, Г. Ціх;

- політичні та громадсько-політичні діячі — С. Абрагамовська-Грицко-Кіб'юк, С. Абрагамовський, І. Атаманюк, П. Атаманюк, В. Бабій, Я. Бабій, Б. Балько, В. і М. Бараники, В. Вавришин, Н. Гірняк, Х.-Л. Дмитрук, В. Долинний, В. Кубів, Й. Купранець, Г. Куріца, Ю. Мелимука, М. Наболотний, Є. Олесницький, О. Станимир, С. Стецько, Б. Хаварівський, М. Хоптій;

- релігійні діячі — О. Бачинський, І. Білинський, І. Борецький, М. Ваврик, Т. Василевич, І. та М. Гаврилюки, Р. Гладяк, А. Гумницький, П. Козак, М. Конрад, Є. Купчинський, І. Кушнір, Я. Левицький, Л. Лужницький, А. Михальський, Й. Сліпий, М. Цегельський, Т. Цегельський, Є. Цурковський;

- спортсмени — П. Бундза, В. Зозуля, Г. Михайлова та ін.