Шумська районна державна адміністрація
47100, м.Шумськ, вул.Українська, 59
 
укр рус eng
Пошук
Розширений пошук

Корисні посилання

http://www.oda.te.gov.ua/data/upload/content/main/ua/posilbody/prezident.gif 

http://www.oda.te.gov.ua/data/upload/content/main/ua/agolova/uk.gif

На головну

МАТЕРІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРАЦІВНИКІВ ЗА ШКОДУ ЗАПОДІЯНУ НИМИ ПІДПРИЄМСТВУ, УСТАНОВІ, ОРГАНІЗАЦІЇ.


У статі 66 Конституції України визначено, що до обов’язків кожного громадянина відноситься відшкодування завданих збитків.

Стаття 130 КЗпП зазначає, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду заподіяну ними підприємству, установі, організації через порушення покладених на них трудових обов’язків.

Матеріальна відповідальність працівника – це вид відповідальності, який полягає в обов’язку працівника, відшкодувати в установленному законом порядку і розмірах шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації, де він працює, внаслідок невиконання чи неналежного виконання без поважних причин своїх трудових обов’язків.

Слід зауважити, що, матеріальна відповідальність відрізняється від майнової відповідальності, яка передбачається нормами цивільного права. Як відомо, у цивільному праві діє принцип повного відшкодування завданих збитків, що передбачає також відшкодування отриманих доходів та упущеної вигоди. У трудовому праві відшкодуванню підлягає лише пряма дійсна шкода і, як правило, в обмеженому розмірі. Матеріальна відповідальність у трудовому праві носить взаємний характер: працівників і власників підприємства. Доведення наявності підстави і умов матеріальної відповідальності працівника, згідно до статті 138 КЗпП лежить на власникові підприємства або уповноваженому ним органі. Причому, матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності.

Крім того, матеріальна відповідальність сторін трудового договору виникає при заподіянні шкоди тільки у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням трудових обов’язків. Матеріальну відповідальність, як і іншу юридичну відповідальність, характеризує державний примус, і носить вона взаємний характер: працівників і власників підприємства. Як правило матеріальна відповідальність обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру шкоди, за винятком випадків передбачених законодавством.

Підставою виникнення матеріальної відповідальності є трудове майнове правопорушення, тобто винне порушення однією зі сторін трудового договору своїх обов’язків, що призвело до заподіяння майнової шкоди іншій стороні.

Умови матеріальної відповідальності :

наявність прямої дійсної шкоди, під якої розуміють втрату, погіршення або пониження цінності майна, необхідність для підприємства чи установи зробити витрати на відновлення, придбання майна або інших цінностей, зробити якісь інші зайві виплати;

протиправність дії або бездіяльність однієї зі сторін трудового договору (невиконання або неналежне виконання трудових обов’язків);

причинний зв’язок між протиправним порушенням трудового договору свого обов’язку і майновою шкодою, що наступила (тобто результат неминучого випливає із заподіяного особою діяння);

вина працівника, власника або уповноваженого ним органу, що являє собою відношення до заподіяної шкоди у формі умислу чи необережності.

Трудове законодавство передбачає два види матеріальної відповідальності працівників: обмежену і повну.

В Україні більш поширеною є обмежена відповідальність, яка полягає в обов’язку працівника, з вини якого було заподіяно шкоду, відшкодувати власнику пряму дійсну шкоду, але не більше його середнього місячного заробітку.

У відповідності до статті 133 КЗпП обмежену матеріальну відповідальність несуть:

1) працівники - за псування або знищення через недбалість матеріалів, продукції, інструментів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством працівнику у користування;

2) керівники підприємств і їхні заступники, керівники структурних підрозділів та їхні заступники при заподіянні шкоди підприємству зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних цінностей або готівки, невжиттям необхідних заходів для запобігання простоїв, розкраданню і псуванню цінностей.

Повна матеріальна відповідальність, відповідно до статті 134 КЗпП, за шкоду заподіяну працівником, може наступити в таких випадках:

1) між працівником і підприємством укладено письмовий договір про повну матеріальну відповідальність;

2) майно та інші цінності одержані працівником під звіт за разовим дорученням або за іншим разовим дорученням;

3) шкода завдана діями працівника, які мають ознаку діянь, які переслідуються у кримінальному порядку;

4) шкода завдана діями працівника, який був у нетверезому стані;

5) шкода завдана нестачею, умисним знищенням або псуванням матеріалів, продукції, в тому числі при їх виготовленні;

6) відповідно до законодавства на працівника покладено матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству при виконанні трудових обов’язків;

7) шкоду завдано не при виконанні трудових обов’язків;

8) службова особа винна в незаконному звільнені або переведенні працівника на іншу роботу.

Відповідно до статті 135-2 КЗпП При спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, пов’язаних із зберіганням, обробкою, продажем або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника, може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність. Колективна матеріальна відповідальність встановлюється власником за погодженням з профспілковим комітетом підприємства. Письмовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність укладається між підприємством і всіма членами колективу (що досягли вісімнадцятирічного віку).

Не покладається матеріальна відповідальність на працівника за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничого господарського ризику, а також за не одержані підприємством/ лише на працівників, що є посадовими особами/ і за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності / стаття 130 КЗпП/

Таким чином працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене. Покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, проводиться за розпорядженням власника, керівниками підприємств та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.




Анонси подій

Інформаційні послуги

Актуальна тема

Дорожня карта щодо надання щомісячної адресної допомоги переселенцям для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг