Валентин Хоптян: «Людям набридла словесна тріскотня»

Ще кілька місяців тому, напевно, ніхто й передбачити не міг, що в області вчергове й так швидко відбудуться зміни на найвищій керівній посаді. На початку минулого року регіон очолював Юрій Чижмарь, його змінив Ярослав Сухий, якого вже через два місяці Тернопілля випроводжало до Києва. На зміну прибув уже відомий у краї Михайло Цимбалюк. Минуло півроку як відбулася нова ротація кадрів — 22 грудня Президент підписав указ про призначення головою облдержадміністрації Валентина Хоптяна.

Валентин Антонович для області людина відносно нова, адже, прийшовши з Хмельниччини, всього сім місяців пропрацював головою Підволочиської райдержадміністрації. Проте, судячи з біографії, він — з  керівників, яких називають управлінцями, господарниками, випробуваними часом і справами. Свого часу  працював першим секретарем Хмельницького обкому ЛКСМ України, першим секретарем Теофіпольського райкому Компартії України, головою Теофіпольської районної ради народних депутатів, керуючим справами Хмельницького обкому Компартії України. Це свідчить про чималий управлінський досвід. А те, що, як розповідають у Підволочиському районі, навіть за такий короткий термін на посаді голови РДА зумів зрушити й розв’язати низку дуже важливих для людей проблем, обнадіює й щодо області. Адже в краї вже втомилися від політиків — тут потрібні міцні господарники, які б стимулювали прихід інвестицій, скорочення безробіття, збільшення зарплатні.

І все ж, скептиків, які бачать за швидкою зміною високопоставлених обласних кадрів не дуже радісну тенденцію, чимало. Адже новопризначені керівники, як правило, обіцяють багато, а потім багато не встигають. Як можна розцінити такі ротації? З цього запитання власне й розпочалася наша розмова з Валентином Антоновичем.

— Без сумніву, в області повинна бути стабільність, — відповів він. — Дивіться, за 15 років незалежності— до Помаранчевих подій — у наших сусідів на Хмельниччині було два «губернатори». Область працювала ефективно, створюючи гарні підвалини для подальшого росту. Президент Віктор Янукович має намір створити такі ж умови й на Тернопіллі. Під час щирої, відвертої бесіди з ним перед призначенням на посаду голови облдержадміністрації я це зрозумів. Вийшов із кабінету Президента окрилений тим, що глава держави має великі сподівання на розвиток Тернопілля, готовий іти назустріч усім нашим добрим починанням задля цього. Відчув і величезну відповідальність за ту роботу, що нині лягає на мої плечі, як керівника області. Йдучи на цю посаду, я обдумав стратегію й тактику розвитку краю, поділився своїми висновками з Президентом і отримав підтримку. Тож тепер потрібно тільки втілювати задумане в життя.

— Валентине Антоновичу, Ви сказали, що маєте для досягнення цього стратегію й тактику…

— Вона виходить із тих завдань, які поставив Президент — вивести країну в двадцятку найрозвиненіших країн світу. Розумію, що багато хто сумнівається в реальності таких завдань, адже немає де гріха таїти — дев’ятнадцять років державу розвалювали. На Тернопіллі із 13 тисяч підприємств працює трохи більше шести тисяч. Найбільші, які давали відчутні відрахування до бюджету, стоять. Ми повинні створити сприятливий інвестиційний клімат перш за все для наших, місцевих інвесторів, які працюють в інших регіонах країни, в Києві. До прикладу, Олег Собуцький родом із Токів Підволочиського району, там зареєстрований, як підприємець. Але працює на Хмельниччині —  має заводи у Волочиську, Новій Ушиці, Кам’янці—Подільському. Чому не на Тернопіллі? Очевидно, тоді, коли вирішував їх будувати, в нас не було відповідних умов, можливо, заважали інші причини. Нині говоритимемо про проблеми й причини вголос, відверто, щоб сприяти таким підприємцям розвивати наш край. Бо це ж робочі місця для мешканців області, надходження в бюджет. Потрібно в кожному районі не тільки реконструювати підприємства, а будувати сучасні, які виробляли б конкурентоспроможну продукцію, що реалізовувалась би на світових ринках. Мешканці Тернопілля повинні мати можливість пристойно заробляти для своїх родин не закордоном, а в себе вдома.

— Видається, що це далека перспектива…

— Чому? Ми — аграрний регіон, тож повинні розвивати сільське господарство. Особливо зважаючи на ситуацію в світі — дефіцит продовольства. Можемо в цій царині працювати й заробляти. Увійшовши до Світової організації торгівлі, двері для імпорту відкрили, а експортуємо сировину. А має бути так: сьогодні продаємо зерно, завтра - борошно, а післязавтра — вироби з нього. Поруч з елеватором повинен стояти сучасний млин чи  макаронна фабрика. Тернопільщина — край, де добре росте гречка. Чому б у нашій області не побудувати сучасний завод з виробництва гречаних круп? У нас величезні можливості щодо розвитку ягідництва й садівництва — галузей, які можуть давати прибутки при невисоких затратах і за якими Тернопілля займає останнє місце в Україні. Плануємо вже цьогоріч в окремих районах створити розсадники саджанців. Напочатках роздаватимемо їх безкоштовно — за рахунок бюджетних коштів, учитимемо людей культурі вирощування плодових дерев. До речі, щодо садівництва діє державна програма, яка передбачає стовідсоткову дотацію для тих, хто цим займається. Культивуватимемо й ягідництво.
У рослинництві ми вже маємо непогані напрацювання, а в тваринництві — непочатий край роботи. На моє переконання, кожен фермер,обробляючи поля, повинен й утримувати худобу Адже в районах вже є потужні сільськогосподарські підприємства, які обробляють землю за новітніми технологіями. І це непогано. Але робочих місць створено мало. Де в селі працювати людям, заробляти? Ви знаєте, що Президент поставив завдання для всієї України: в рік будувати як мінімум 100 комплексів для великої рогатої худоби молочного напрямку та сто відгодівельних. Тож у кожному районі в нас у рік повинен бути зведений один з таких комплексів. Поруч з ними мають бути переробні підприємства, а це — також робочі місця.  Поки три райони серйозно підійшли до вирішення цього питання – Підволочиський, Гусятинський та Бучацький. Решта вичікують.

— Нещодавно був прийнятий бюджет держави й відомо, що він з чималим дефіцитом. Недоотримаємо й ми коштів навіть у порівнянні з минулим, не дуже щедрим на дотації роком. Як будуватимемо, за рахунок чого?

—  Братимемо кредити. Розроблена державна програма сприяння такому будівництву. Держава поверне п’ятдесят відсотків коштів, витрачених на будівництво такого комплексу. Ця програма в Україні активно діє. Нам на Тернопіллі потрібно рухатись… Розмовами справу не зрушити з місця, тому вимагатиму від усіх районних керівників активності й оцінюватиму роботу не за їх паперовими звітами, а за реальними справами. Працюючи в Підволочиську, переконався, що людям набридла словесна тріскотня, вони хочуть бачити результати роботи. У реформах нам немає коли розкачуватися. На Тернопіллі не повинна бути найнижча зарплатня в державі. У нас є підприємства, які виробляють продукцію для Європи, США, а зарплатня там дуже низька. Тут повинна бути чітка позиція влади: наша робоча сила не повинна бути дешевою.

 — Ви наголошуєте на тому, що виведення бізнесу з тіні — один з резервів наповнення бюджету.

 — Не секрет, що близько 70 відсотків підприємців у нас працюють у тіні. Звідки взятися пристойним зарплатам і пенсіям? Наприклад, на одному з підприємств зафіксовано, що воно виробляє 47 тисяч тонн продукції в місяць, а в мене є інформація, що тільки в день — 30 тонн. Є підприємці, й вони нам відомі, у яких працює 60 робітників, а оформлено — двоє. А це — не тільки податки, а й соціальний захист людей, які, маючи право на субсидію, не отримають її.
 Ще один приклад — водні ресурси. У Підволочиському районі 19 років підприємці з Хмельниччини використовували безкоштовно 171 гектар водного плеса. Втрачав бюджет району, громада… Ми переглянули таке «співробітництво» й відразу побачили результат. Нерідко в нас обробляють землі запасу чи резерву без сплати до бюджету. Нині проводимо ревізію цих ресурсів. Перевиконання бюджетів буде, я в цьому переконаний. Скажу більше — у нас є можливість удвічі збільшити надходження до бюджету.

 Не забувайте також про меценатство. Успішні люди спроможні нині допомогти школам, де вчилися, до прикладу, телевізором чи комп’ютером. Таку допомогу повинні отримати всі навчальні заклади — від найменшої школи у віддаленому селі області. Переконаний, ця програма буде виконана. Нині є нові сучасні технології, що допомагають навчальному процесу. На базі однієї з гімназій краю ми повинні розпочати впровадження таких технологій. Планую розмову з міністром освіти, щоб за рахунок державних коштів здійснити такий задум. Згодом спрямовуватимемо зусилля, щоб в усіх навчальних закладах запрацювали такі програми.

— Не так давно Ви нагадували керівникам районів: запитуватиму за роботу жорстко. Запитуєте?

— Не сумнівайтесь. Перш за все хочу, щоб кожен зрозумів: щотижня, щодня на території району повинні проходити позитивні зміни, адже їх чекають люди. Запитуватиму що конкретно зроблено. Ми повинні встановити освітлення в усіх селах краю. І це план не на далеке майбутнє: протягом двох місяців — до першого квітня — керівники районів мають прозвітувати про виконання. Кожен має бути зацікавлений у розвитку батьківської землі: нині освітили територію навколо школи, завтра — вздовж дороги, потім — потрібно прокласти тротуар біля ФАПу, клубу… У наших селах працюють заготовачі молока чи не з усіх навколишніх, навіть віддалених регіонів. Чому б молочним заводам, на які фактично трудяться наші селяни, не попрацювати над освітленням сіл? У нас є чимало вишок мобільних операторів. Чому б їм щось корисне не зробити для громади цієї місцевості? На ФАПах мають бути створені умови для ефективного лікування: через комп’ютер (скайп) лікар у селі після консультації з професурою нашого медичного університету встановлює діагноз, призначає лікування. Це вже є в Підволочиську. А так повинно бути на кожному ФАПі в області.

— Валентине Антоновичу, Ви тепер нерідко зустрічаєтеся з керівництвом держави. Окрім обіцянок підтримати регіон, пропонують реальні кошти під програми?

— Триває підготовка щодо підписання дуже важливого для нашого краю документа між Кабміном та Тернопільщиною — виділення 150 мільйонів гривень на соціально-культурний розвиток. Ці гроші будуть використані на будівництво садочків, шкіл, лікарень, реконструкцію та ремонт закладів культури та медицини. Гордий тим, що на доручення Президента нині розробляється й буде прийнята спеціальна постанова щодо розвитку Кременеччини. Цій території буде виділено 52 мільйони гривень на будівництво дороги до Почаєва й капітальний ремонт траси поблизу Кременця, очисних споруд для Почаєва й Кременця, зведення приміщення міліції та будівництва 64 квартир для тих, хто нині мешкає в гуртожитку. Ці питання під контролем Президента. А він відстежує, щоб його доручення виконували. Ще один напрям — Євро-2012. Будуватимемо плавальний басейн вартістю 25 мільйонів гривень. Окрім цього — льодовий палац, реконструюємо стадіон. У контексті чемпіонату також плануємо відновити роботу нашого аеропорту. Про це ведемо активні перемовини в уряді. До кордону зі Львовом побудуємо чотириполосну трасу.

Щодо двох об’їзних доріг, які розпочали прокладати, — навколо Теребовлі й Бережан, також прийматимемо конкретні рішення.

Усі ці плани можна втілити лише в команді прогресивно мислячих людей. Хочу, щоб на своїх посадах залишилась більшість тих, хто працює тепер. Але всі ми повинні думати так: прожив день — що зробив для краю? Тоді буде одна команда. Спілкуючись у міністерствах і відомствах столиці, переконався, що дуже багато ми можемо там вирішувати, якщо не сидітимемо склавши руки, не вибудовуватимемо опозицію між громадою регіону й владою. Нехай в опозицію «граються» політики. Нам потрібно піднімати господарку регіону. 

— Погодьтесь, ефективної роботи не буде в краї без співпраці усіх гілок влади. Чи готові Ви до неї?

— Безумовно. Я — людина компромісу. Заради справи, добробуту жителів Тернопілля готовий зустрічатися й радитися з усіма політичними силами області, бо всіх нас повинна об’єднувати одна мета — розбудова краю. Це — головне. А політичні амбіції партійці повинні реалізовувати на політичних аренах. Знаєте про що мрію? Створити групу «Рідний край», куди б увійшли наші народні депутати, голова обласної ради, мер Тернополя, Герої України з Тернопілля. До речі, з окремими депутатами щодо цього вже вів перемовини — погодились. Якщо ми таким поважним складом підемо до прем’єр—міністра чи міністра, ставитимемо проблему, що є в області, повірте, її набагато легше буде розв’язати. Переконаний, так і буде. Адже в нас є великий кадровий потенціал, є професіонали, які вміють і будуть працювати задля розвитку Тернопільщини.

Валентина БАЦА 

 "Вільне життя плюс" від 26 січня 2011 року, №6 (15222)