Козівська районна державна адміністрація
47600, смт.Козова, вул.Грушевського, 38
 
укр рус eng
Пошук
Розширений пошук

Корисні посилання

http://www.oda.te.gov.ua/data/upload/content/main/ua/posilbody/prezident.gif 

 

Опитування

.
На головну

Савак Богдан, голова Козівської районної організації «Меморіал» імені Василя Стуса


Савак Богдан, голова Козівської районної організації «Меморіал» імені Василя Стуса (с. Денисів) Зрада, яку не можна оправдати

Сьогодні ми стоїмо на порозі 75-річчя героїчної боротьби ОУН-УПА з окупантами різ- них мастей. Донедавна цей великий пласт історії «визволителями» був перекреслений. Си- бір, тюрми, катування, колгоспи і, нарешті, страх загнали в тупик нашу національну сві- домість, гідність, приспали, запхали під лаву той славний повстанський дух, який під час Другої світової війни та в перших роках московсько-більшовицької сваволі витав майже в кожній хаті. Нині, роздумуючи над пройденим шляхом повстанців, їх складною життєвою долею, варто розповісти й про зраду, яка підкошувала у них завзятість, завдяки котрій падали ос- танні паростки надії на змаг, на довгождану Волю. «Ми ніколи не подолали б народ Західної України, якби не розплодили зраду. Це було тяжко, але ми цього добились. Ми приклали багато зусиль, але машина запрацювала». Так писав у своїх мемуарах один із більшовицьких керманичів Тернопільської области. Увесь суспільний організм комуністичного диявола було сформовано з отого отроччя. На брехні, запроданцях та зрадниках і трималася та розвивалася московсько-більшовицька імперія. Щоби приборкати «на западе Украины буржуазных националистов» тому на нашу територію «старші брати» відправили третину внутрішніх військ СРСР. Крім того, під Мо- сквою та Воронежем були створені спеціальні школи, які готували з бандитів та рецидивіс- тів так звані «бандерівські» похідні групи. Їх закидали на нашу територію, а вони клацаю- чи зброєю по варварськи грабували людей, нищили їхнє майно, гвалтували жінок, дівчат, у вагітних розпорювали животи та викидали зачаття, окремих вбивали, вішали, трупами закидали криниці, спалювали оселі разом із людьми… Й усі ці жахіття списували на «кро- вожадних бандерівців». Це збивало з пантелику корінне населення, дезінформувало наше підпілля, країну, світ. Дещо про події подібного змісту свого часу автору цих рядків розповів колишній «ястру- бок», житель села Ішкова Зиновій Танчук (1932 – 2005). Він був своєю людиною між пар- тизанами, а в «яструбки» посланий, щоб мати правдиву інформацію про наміри та дії ен- каведистів. Народився Танчук у селі Раківці Золотниківського району. Там зріс, там минули його па- рубоцькі роки. По сусідству з його обійстям (через город) жила сім’я удови Магдій у якої на утриманні була купка дітей. Вся родина Магдіів спершу була націоналістами, але згодом стали зрадниками, агенту- рою совєтського КГБ. Перший ним став обласний провідник Василь Магдій, псевдо «Жар». Про це знали всі й говорять донині, а особливо твердив житель села Раковець Роман Запа- ранюк, який чесно виконував його накази, бо також був завербований енкаведистами на собачу службу. За свідченнями З. Танчука «Жар» видав криївку підрозділу «Лисоня» у селі Уритва, своїх односельців Федора Рондзістого (за те, що його син був у партизанах на Волині), Іва- на Сіна (його родину вивезли в Сибір за сина, що був у ОУН), Василя Кикіша (на горищі в нього були партизани), Дмитра Клембицького, на обійстю якого була криївка (на щастя, на той час хлопців у ній не було). Більшовики криївку зруйнували гранатами, а власників обійстя вивезли в Сибір. Через десятиліття ця сім’я повернулася з Сибіру, привізши з собою нажитих у тій нужді троє дітей. Повернувшись назад, одна його дочка погнала пасти коро- ву (то була осінь). Того дня був сильний вітер, дитина зайшла в колгоспний лан кукурудзи, присіла і заснула. В той час їхав колгоспний комбайн СК-26 і її порізав... На той час їй було 10 років. «Жар» навіть не пошкодував і видав свою тітку Ганну Бідяк за те, що її син був в ОУН. Крім того, він завжди наказував виконувати його присуди офіційно, привселюдно, прово- каційно стосовно інструкцій ОУН-УПА. Він велів майже за нізащо відрубувати голови, ві- 77 шати, розстрілювати й цивільних людей. Наприклад, дуже вбогій жінці Сачичці, у якої на утриманні було семеро дітей, за рекомендацією «Жара» шепнули на вухо: «Ти звернися до уряду у Вишнівчик, хай тобі дадуть допомогу». Жінка послухала й звернулася. Тоді «Жар» знищив усю сім’ю за те, що вона ходила за прошеною милістю до окупантів. Її з дітьми вивезли за село біля колишнього німецького окопу, скрутили всіх разом колючим дротом, розстріляли і так, легко прикинувши землею, залишили. Через якийсь час собака Танчука принесла в зубах додому руку малої дитини. Він на неї насварив, і собака понесла ручку назад. Танчук пішов слідом і побачив цю жахливу криваву картину… Напрошується висновок, що всі ці акції робилися «Жаром» за планами та вказівками ен- каведистів, спеціяльно: хай народ озлоблюється, щоб люди самі видавали їм рештки пов- станської армії. Про те, що «Жар» продав душу сатані, серед повстанців розмови йшли відверто. Але були й такі, що не вірили, тому потрібні були незаперечні докази. Йому почали вже не до- віряти, багато дечого від нього приховували. Та підбурюваний енкаведистами, зрадник не боявся всенародної помсти, а продовжував чинити свої чорні справи. З метою з’ясування обставин (викрити зрадника) на наші терени прибув керівний склад СБ Крайового прово- ду «Поділля». Нарада ця мала відбутися в очеретах ріки Стрипи, між селами Купчинці, Денисів та Ішків. Завербований більшовиками «Жар» про це доніс своїм покровителям. У результаті військово-чекістської спецоперації, які взяли в облогу села Денисів та Купчинці, а потім густою лавиною пішли прочісувати всю територію цих околиць. На протязі декіль- кох днів цієї операції, а вона тривала з 28 червня по 1 липня 1947 року, була ліквідована вся Крайова управа СБ ОУН. Це були вірні сини Матері-України. Й усьому цьому запроданству не було б кінця, якби врешті-решт не покінчив з тим, за- стрілив «Жара» його підопічний Михайло Пасічник-»Місько», який родом із села Богатківці. Після смерти «Жара» провідником став Іван Потіха, псевдо «Орел», що також походив з Раковець. Він був низького зросту, проте дуже культурний чоловік. Він не давав наказів ни- щити людей. І все ж мешканець хутора Підвориська Микола Гавриляк також видав криївку, в якій переховувалися три повстанці, серед яких був і «Орел». А було це так: був лютий 1948 року, після весілля Ольги Броди (дівоче прізвище Свин- тух) Теодозій Бідяк ніс харчі для партизанів у напрямку Раківці — Соснів — Маловоди. По дорозі наткнувся на засідку «рубашників» (таку назву мали тому, що навіть узимку були тільки в шинелях та «рубахах». То були дуже бідні, неграмотні москалі, зате велика своло- та. Хто попав до них у руки, то більше світа вже не бачив). Вони зупинили Теодозія, переві- рили, що несе, а тоді запитали, куди. Відповів, що до стрийка Миколи Гавриляка. Привели його до продажного Миколи, який повідомив присутніх, що на весілля він прошений, але ніяких продуктів не замовляв. Тоді Миколі дали записку до повстанців, у якій говорилось: ті, що здадуться, будуть прощені… Він заніс продукти разом із запискою і тим ще раз довів достовірність своєї підлої душі. Повстанці, прочитавши записку, із криївки його вже не відпустили, бо всі, від старого до малого, твердо знали, що це — обман, бо хто потрапив більшовикам у руки, той волі вже не бачив. Тоді енкаведисти пішли до неї облавою. Підійшовши до визначеного місця, а це було з суботи на неділю, один із них обома рука- ми вхопив за вершок сливки, шарпнув за стовбур і витягнув її разом з люком у криївку. Тоді москалі в неї почали стріляти ракетами, таким способом намагалися викурити партизанів димом. Та вони не вийшли, а нашвидкуруч палили всі документи, нищили друкарню тощо, аж потім вчинили самогубство. Люди казали, що «Орел» сам розстрілював побратимів, а потім кинув під себе гранату… Під час бою у криївці було повно диму, вогонь без кисню не мав сили горіти, а тому рештки недопалків партизанських документів дісталися енкаведистам. Разом з ними зали- шився поранений Роман Запаранюк («Орлова» куля пробила йому лише щелепу). Взявши пораненого, енкаведисти вилікували його та використовували в майбутньому як сексота. Він видавав на Сибір рештки родин, діти, батьки яких працювали на Україну. Може, й до- нині він ще живе в Раківцях та, як більшовики кажуть, «здравствує». А також зрадник… 78 Працюючи в архіві СБУ над темою про репресивні дії «наших визволителів» випадково натрапив на оперативний звіт каґебішників, зокрема оперуповноваженого Бережанського РВ МҐБ Дикань Павла Михайловича, який брав безпосередню участь в ліквідації на тери- торії теперішнього Козівського району керівного складу Крайового проводу ОУН «Поді- лля», яку очолював Мирослав Вовк-»Єфрем» та Тернопільського окружного проводу ОУН. Нижче подаю матеріял мовою ориґіналу про участь у цій операції згаданого Василя Маг- дія-»Жара». Правда відомості про зрадника у даному випадку каґебішниками висвітлено в дещо перекрученому вигляді. Доказовою базою про це свідчать документи, які зберігають- ся в інших справах. «Совершенно секретно. Выписка из оперативной сводки № 181 о ходе борьбы с оуновким подпольем и бандитиз- мом в Тернопольской области за 1 июля 1947 года. ОПЕРАЦИИ: По агентурным материалам Бережанского РОМГБ устанавливалось, что 28 июня на стыке Золотниковского, Козловского, Козовского и Микулинецкого районов, на реке Стри- па, состоится совещание работников СБ. На основании этих данных, силами 4 стрелковых рот и 3-х полковых школ войск МГБ была проведена чекистско-войсковая операция, в результате которой в первый же день опе- рации засадой был захвачен живым референт СБ Тернопольского округа провода ОУН — «Жар». Будучи здесь же допрошен. «Жар» подтвердил наши агентурные данные и дал пока- зания, что в камышах скрывается референт СБ Краевого провода ОУН «Подилля» «Ефрем», его личный секретарь «Пластун», четыре курьера Краевого провода ОУН «Подилля», ор- ганизационный референт Тернопольского окружного провода ОУН — «Супрун», боевик и кущевой проводник ОУН «Лоза». «Жар» так же показал, что в 2-х километрах от камышей в одном из домов имеется кра- евка Тернопольского окружного провода ОУН, в которой скрывается окружный проводник «Шах», его секретарь и боевики. Продолжая операцию в камышах, тут же была организована операция, по ликвидации показания «Жара» по окружному проводу. В результате проводимых мероприятий был ликвидирован Тернопольский окружный провод ОУН и оуновские руководители, находившиеся в камышах. При операции убиты: «Ефрем» — член Краевого провода ОУН «Подилля» — референт СБ; «Пластун»— личный секретарь «Ефрема»; «Сирко»; «Геленко»; «Шпак»; «Миско» — курьеры Краевого провода ОУН «Подилля»; «Шах» — руководитель Тернопольского окружного провода ОУН; «Супрун» — организационный референт Тернопольского окружного провода; «Оля» — секретарь-машинистка Тернопольского окружного провода ОУН; «Тарас» — боевик «Шаха»; «Сокил» — боевик «Супруна»; «Нечай» — районный руководитель ОУН Козловского района; «Тихий» — секретарь референта Козловского района; Боевик «Нечая», псевдоним неизвестный; «Лоза» — кущевой проводник ОУН. Два курьера Краевого провода «Сирко» и «Миско», а так же боевик «Сокил» утонули, трупы их не извлечены. (Насправді ця трійця вижила — Б. С.). По показаниям «Жара», убитый нами в июне м-це с. г. «Коваль» являлся заместителем референта СБ Краевого провода ОУН «Подилля» — «Ефрема». 79 При операции изъяты трофеи: Пулеметов — 1, винтовок — 20, автоматов — 8, револьверов — 13, пишущих машинок — 3, денег — 43000 руб. Операция была организована начальником 2-го отдела УМГБ — майором Арнаутенко, командиром 86-го полка войск МГБ подполковником Счастным и проводилась под руковод- ством нач. УМГБ, уполномоченного МГБ СССР — полковника Литмана и начальника шта- ба 65 дивизии Войск МГБ — полковника Сергеева. п/п начальник УМГБ по Т/о полковник Коломиец Уполномоченный МГБ СССР Т/о полковник Литман. 2 июля 1947 года. г. Тернополь. Передал: Фёдоров. Принял: г. Киев — Балабанов. 8 ч. 40 м. г. Львов — Афонина. 6 ч. 30 м.» Та обширнішу інформацію «Про ліквідацію керівного складу Крайового проводу СБ ОУН «Поділля» і Тернопільського оружного проводу СБ ОУН» довідуємось із доповідної записки начальника управління МҐБ Тернопільської області, полковника Коломієц: «Совершенно секретно. Выписка Министру государственной безопасности УССР — генерал-лейтенанту тов. Савченко. Докладная записка О ликвидации руководящего состава Краевого провода ОУН «Подилля» и Тернопольского окружного провода ОУН. В июне месяце с.г. от агентуры, работающей по Тернопольскому окружному проводу ОУН поступили данные о том, что референт СБ — «Жар» имеет ввиду на летнее время обосновать для себя место укрытия на реке Стрипа. Эти данные в последующем были подтверждены оуновскими документами. Так, при ликвидации в первых числах июня с.г. референта СБ Чортковского окружного провода ОУН — «Миши» и других бандитов, было захвачено личное письмо «Жара» к «Мише», в котором он сообщал, что приступил к сооружению «флота». 4-го июня с.г. Бережанским РО МГБ при операции был захвачен личный разведчик ре- ферента СБ Бережанского районного провода ОУН «Топира», который после получения от него признательных показаний был завербован под кличкой «Юлько» и направлен на его разработку. 26 июня «Юлько» сообщил, что «Топир» вызван каким-то большим оуновским руково- дителем и ушёл на совещание, на реку Стрипа, в район сёл Купчинцы и Денисов, Козловс- кого районов (стык четырёх районов: Козловского, Золотниковского, Козовского и Мику- линецкого). Проанализировав все данные, мы пришли к выводу, что в указанном районе концентру- ются какие-то руководящие оуновцы. На основании этого, начальником Бережанского оперативного сектора — нач. 2-го от- дела УМГБ майором Арнаутенко, совместно с командующим 86-го полка войск МГБ — подполковником Счастным, был разработан план проведения чекистско-войсковой опера- ции, к которой были привлечены четыре стрелковых роты, полковая школа 86-го полка войск МГБ и 11 оперативных работников УМГБ. Операция началась в 3 часа 28 июня. Силами трех рот были оцеплены села Купчинцы, Денисов и началась общая проческа, которая результатов не дала. Однако было установлено, что у местных жителей села Купчинцы неизвестными лица- ми украдены лодки и угнаны по реке Стрипа. Вечером 28 июня войска участвовавшие в операции, были переброшены для оцепле- ния сильно заболоченной и порослой камышами местности по реке Стрипа между села- ми Купчинцы Козловского района и Ишков — Золотниковского района в вероятные места укрытия «Жара» протяжением до 4-х километров, по ширини 1— 1, 1/2 километра. В 10 часов утра 29 июня по реке Стрипа на лодках была направлена оперативно-войско- вая группа, которая столкнулась в камышах с бандгруппой неустановленной численности. 80 В завязавшемся бою было убито три бандита, два из них утонули в реке, третий был из- влечен на берег. В ночь с 29 на 30 июня через войсковое окружение из камышей пытался прорваться бандит захваченный живым и оказавшийся «Жаром» — Магдий Василий Иосипович, он показал, что до 1946 года был референтом СБ Тернопольского окружного провода ОУН, а затем и до момента задержания являлся руководителем линии связи между Чортковским и Тернопольским Окружним проводами, Краевым проводом ОУН «Подилля» и Централь- ным проводом ОУН. ? Мирослав Вовк-”Єфрем” «Жар» дал показания, что вместе с ним в камышах находится 9 бандитов, в том числе член Краевого провода ОУН «Подилля» референт СБ «Ефрем», передвигающийся по ли- нии связи на запад, его личный секретарь, 4 курьера Краевого провода ОУН «Подилля», организационный референт Тернопольского окружного про- вода ОУН «Супрун», кущевой проводник ОУН «Лоза» и бо- евик. Кроме того «Жар» сообщил, что в двух километрах от реки Стрипа в одном из домов Драгомановских хуторов в краевке скрывается руководитель Тернопольского окружно- го провода ОУН - «Шах». В целях захвата или физического уничтожения всех на- званных оуновцев, было принято решение усилить контроль оцепления заболоченной местности, для чего срочно на ав- томашинах на место операции были переброшены две пол- ковые школы 450 и 12 полков Войск МГБ. 30 июня из окружения пытались прорваться четыре бан- дглаваря, которые были уничтожены. Одновременно с проческой местности, 30/VІ была ор- ганизована чекистско-войсковая операция по захвату или ликвидации руководителя Тернопльского окружного прово- да ОУН «Шаха». Обнаружив краевку и блокировав её, бандглавари оказали вооруженное сопротивление отбиваясь гранатами и автоматным огнём. После 4-х часо- вого сопротивления, видя безвыходное положение — все перестрелялись. Из краевки извлечено 6 трупов: руководитель Тернопольского окружного провода ОУН «Шах», его личный секретарь-машинистка «Оля», руководитель Козловского районного провода ОУН «Нечай» и другие бандиты, взяты крупные трофеи из вооружения и докумен- тами Тернопольского окружного провода ОУН. 1-го июля всеми чекистско-войсковыми силами была проведена генеральная проческа оцеплённой заболоченной местности, завершившаяся ликвидацией члена Краевого прово- да ОУН «Подилля» – «Ефрема». Таким образом, в результате 4-х дневной операции убито 15 и захвачен 1 бандглаварей. В числе убитых и захваченных: а) из краевого провода ОУН «Подилля»: 1. «Ефрем», он же «Корнило», он же «Мир». Цифровые псевдонимы «365», «635», «99/100», украинец, села Ступки, Велико-Борковского района, Тернопольской области, член Краево- го провода ОУН «Подилля», референт СБ этого провода с 1945 года. Ранее убитый нами «Коваль» является заместителем Краевого референта СБ. 2. «Пластун» уроженец Зборовского района, Тернопольской области, других установлен- ных данных на него нет. Личный секретарь «діловик» Краевого референта СБ - «Ефрема». 3. «Сирко» — Кекиш Иосиф, уроженец села Раковцы, Золотниковского района, Терно- польской области, курьер Краевого провода ОУН. 4. «Галенко» — Дусановский Василий, уроженец села Денисов, Козловского района, Тернопольской области, — курьер Краевого провода ОУН. 5. «Шпак», по имени Богдан, уроженец села Вага, Золотниковского района, Тернополь- ской области, – курьер Краевого провода ОУН. 6. «Мисько» — Пасечник Михаил, уроженец села Богатковцы, Золотниковского района, Тернопольской области, – курьер Краевого провода ОУН. 81 б/ Из Тернопольского окружного провода ОУН. 1. «Шах» — Бабий Ярослав Николаевич, 1915 года рождения, уроженец Тернопольского района, Тернопольской области, - руководитель Тернопольского окружного провода ОУН. 2. «Супрун» – Сина Петр, уроженец села Раковцы, Золотниковского района, Тернополь- ской области, организационный референт Тернопольского окружного провода ОУН. 3. «Жар» — Магдий Василий Иосифович, 1922 года рождения, уроженец села Раковцы, Золотниковского района, Тернопольской област, до 1946 года референт СБ Тернопольского окружного провода ОУН (захвачен живым). 4. «Оля» — Стець Ольга Михайловна, 1922 года рождения, уроженка села Илавче, Тере- бовлянского района, Тернопольский области, секретарь-машинистка руководителя Терно- польского окружного провода ОУН «Шаха». 5. «Тарас» (установочных данных нет), боевик руководителя Тернопольского окружного провода ОУН «Шаха». 6. «Сокол» уроженец села Глибов, Гримайловского района, Тернопольской области, бое- вик орг. референта Тернопольского окружного провода ОУН «Супруна». в/ Из Козловскогорайонного провода ОУН. «Нечай» (установочных данных нет), руководитель Козловского районного провода ОУН. «Тихий» (установочных данных нет) секретарь референта СБ Козловского районного провода ОУН. Боевик руководителя Козловского районного провода ОУН «Нечая» (установочных данных нет). «Лоза» — Билык Илья, уроженец села Купчинцы, Козловского района, Тернопольской области, кущевой руководитель ОУН Козловского района. При проведении операции взяты следующие трофеи: Пулеметов………………….1 Винтовок……………….. 20 Автоматов……………… 9 Револьверов……………… 13 Гранат…………………… 25 Патронов………………. 500 Денег……………………….46.200 рублей и ценные оуновские документы Тернопольского окружного провода ОУН. В целях боевой мобилизации личного состава Войск МГБ во время проведения четырёх- дневной чекистско-войсковой операции, мною на месте об’являлись благодарственности и выдавались денежные премии отличившимся бойцам и сержантам Войск МГБ, участво- вавшим в операции. Всего было премировано – 14 человек. При проведении операции впали смертью храбрых командир взвода 86 полка Войск МГБ — лейтенант Резников Иван Максимович и младший сержант 1 стрелковой роты этого же полка Цветков. Семье погибшего в бою лейтенанта Резникова Ивана Максимовича выдана единовре- менная помощь в сумме 3.000 рублей. УМГБ просит утвердить прилагаемый проект приказа о поощрении руководящего опе- ративного войскового состава. Организовавшего и проводившего операцию. Приложение: 1. Проект приказа. 2. Фотоснимки убитых бандглаварей. 3. Копии протокола допроса «Жара». Начальник управления МГБ по Тернопольской области, полковник — Коломиец. 6 июля 1947 г. № 3/4045 гор. Тернополь. Усі ці докладні записки в 1990 році передано та зберігаються в столичному УСБУ. Для достовірності, що «Жар» був зрадником знаходимо відомості й у 46 томі «Літопису УПА» (Книга 3). Вона складається із чотирьох розділів. Четвертий (стор. 601-810) присвяче- ний ганебної пам’яти провокатора Василя Магдія-Юди. Нижче подаю виписку з інформації 82 заступника начальника управління 2-Н МГБ «урср» підполковника Пастельника щодо ді- яльності агентурно-провокативної мережі в західній Україні за 1947 рік. Знову подаю його мовою оригіналу: «В июне 1947 года УМГБ Тернопольской области был завербован в качестве агента под псевдонимом «Крамаченко» бывший руководитель СБ окружного провода ОУН, имевший бандитскую кличку «Жар». По данным «Крамаченко» нашими органами были ликвидированы 13 руководящих участников ОУН, в том числе руководитель СБ Краевого провода ОУН «Подилля» по клич- ке «Ефрем» и руководитель Тернопольского окружного провода ОУН по кличке «Шах». После ликвидации перечисленных бандитов, через «Крамаченко» были проведены ме- роприятия по захвату организационного руководителя Краевого провода ОУН «Бурлана». В ходе проведения этих мероприятий «Крамаченко» создал агентурно-боевую группу из числа 3-х лично ему известных участников ОУН. Один из них «Мисько» своим поведением вызвал со стороны бандитов подозрение, был схвачен ими, допрошен и разоблачён. По данным «Мисько» бандиты устроили засаду против «Крамаченка», который будучи ими ранен и не желая сдаться, застрелился. Це така версія совєтських оперативників. Насправді Михайло Пасічник-»Місько» до- повів у СБ ОУН про те що Василь Магдій-»Жар» зрадник, який переконував його також стати на той самий шлях. Для переконань «Місько» вдав що погодився із «Жаром» стати запроданцем, разом із ним пішов у лігво московських силових структур, які йому доручили виманити на зустріч «Бурлана». Доповівши про все це нашим «Місько» особисто виконав смертний приговор СБ над «Жаром». джерела та література: Архів СБУ Тернопільської области. Справа № 8091. Пасічник М. Мій брат Михайло. // Володимир Хома. Герої визвольних змагань на Драгоманівці. — Т.: Астон, 1999. — С. 184 — 186. Савак Б. Зрада // Вільне слово, 1992. — 5 вересня. Савак Б. Гірка правда про зраду [Пам’яти 70-річчя битви ОУН із чекістами в очеретах ріки Стрипи 28 червня — 1 липня 1947 року на окраїні сіл Купчинці, Денисів та Ішків] / Богдан Савак // Т.: Терно-граф, 2017. Шкляр В. Троща. [Роман]. // Харків.: Клуб сімейного дозвілля, 2017.




Анонси подій

Інформаційні послуги