Козівська районна державна адміністрація
47600, смт.Козова, вул.Грушевського, 38
 
укр рус eng
Пошук
Розширений пошук

Корисні посилання

http://www.oda.te.gov.ua/data/upload/content/main/ua/posilbody/prezident.gif 

 

Опитування

.
На головну / Про район

Історія


Козівський район розташований в центральній частині Надзбруччя, на захід від обласного центру М.Тернополя.

Районний центр – селище міського типу Козова.

На півночі район межує із Зборівським районом, на сході – з Тернопільським, на південному сході – з Теребовлянським, на півдні – з Підгаєцьким, і на заході – з Бережанським районом. Сучасні межі його встановлені в 1965 році.

Козівський район простягається між 49’ 22” , і 49’ 38” північної широти і 24’ 59” і 25’ ЗО” східної довготи в межах зони лісостепу і Західного Поділля. Займає площу в 694 кв. км., що становить 5 відсотків від території області. Протяжність його з півночі на південь 29,6 км, а із заходу на схід – 37,8 км.

Дана територія належить до Подільського економічного району. Козівський район дуже близько розташований від обласного центру (35 км), тому східна частина тяжіє до нього.

Велике значення має й те, що район розташований недалеко від магістралей загальнодержавного значення, що дає можливість йому розширювати зв’язки з промисловими центрами не тільки області, але й України в цілому.         .

Все це дає змогу підтримувати тісні економічні і культурні зв’язки з іншими районами і центрами, також краще використовувати природні і трудові ресурси.

До району належать 2  селища міського типу, 53 села.

Територія Козівського району за своєю структурою і географічними особливостями відноситься до Подільського плато, яке має загальний нахил на південь і південний схід. В тому напрямі течуть ріки – Стрипа і Коропець, які є лівими притоками Дністра.

Це підвищена хвиляста рівнина, розмежована долинами рік і балок, на якій переважають висоти Зб0 – 380 м.

За характером поверхні і геоморфологічними особливостями більша частина території району розташована на Тернопільському плато, що є частиною Західно-Подільського плато абоПодільського плато.

Найбільш вирівняним рельєфом характеризується південна частина району. В центральній частині  рельєф дещо ускладнений. Але площа плато тут значно перевищує площу схилів.

Північна частина району відзначається широко хвилястим рельєфом.

Незначну західну частину займає Рогатинське Опілля. Це найбільш розчленована територія, тут різко скорочуються ділянки рівнинного рельєфу .

Горбисті пасма Опілля досягають іноді висоти понад 400 м.

Таким чином, рельєф створює сприятливі умови для механізованого обробітку ґрунту, догляду за посівами. Рівнинність рельєфу зумовлює переважання в структурі сільськогосподарських угідь ріллі. Незначні площі зайняті під природними луками і лісами (с. Конюхи, Бишки, Криве). Населені пункти розташовані переважно в долинах річок. Корисні копалини тісно пов’язані з геологічною будовою і майже всі осадового походження. Найбільш поширена група нерудних корисних копалин, зокрема глина, яка використовується для виробництва будівельної цегли (с. Дмухівці), камінь-пісковик (с. Вибудів), вапняк (с. Глинна, Вибудів, Криве, Кальне, Купчинці) і пісок. Вапняки Кривенського родовища придатні для обпалювання на вапно та отримання вапнякової муки. В районі є також незначні поклади торфу (с. Купчинці).

На Козівщині проживає 41,4 тис. чоловік, що складає 3,4 % населення області, з них 99,9 % українці. Козова та її околиці до другої світової війни належали до Бережанського, східна частина району – до Тернопільського повіту. Козівський район був створений у січні 1940 року.

Історія багатьох сіл сягає сивої давнини. Сліди стародавніх поховань періоду ранньої бронзи (кінець ІІІ — початок II тисячоліття до н.е.) знайдено на околицях с. Веснівка і В.Плавуча.

У період Київської Русі на території району існували містечка Бродилів (на місці с. Купчинці) та Корсів (с. Конюхи). Історики вважають, що Бродилів був особистим маєтком князя Ярослава Осмомисла (1153-1187 рр.). Місто Бродилів, як і Корсів, було зруйноване монголо-татарами в 1241 році. Згодом на місці Бродилова виникло с. Купчинці (від слова “купчин” – купець). Для захисту від кримських татар тут було збудовано замок.

До ХV-ХVІ ст. належать перші згадки про ряд інших населених пунктів району, зокрема с. Ценів (1437 р.), Дибще (1447 р.), Будилів (1450 р.), Плотича (1456 р.), Конюхи (1462 р»), Городище, Козлів, Покропивна, Таурів (1467 р.), Кальне (1473 р.), Глинна( 1502р.).

Козова вперше згадується в письмових джерелах за 1440 рік. Під владою Польщі вона входила до Руського воєводства. Містечко належало магнатам Потоцьким, які збудували тут замок, що був зруйнований у 1667 р. турками і татарами.

На території району відбувалися події визвольної війни 1648 – 1657 років. Зокрема, в околицях Купчинець і Денисова відбулися дві битви козаків з польською шляхтою. 30 липня 1650 року козацький полковник Іван Богун здобув на річці Стрипа під Кунчинцями перемогу над польським військом під проводом польного гетьмана М. Колиновського. 12 травня 1651 року відбулася битва козаків під проводом осавула Демка Лизовця з польською армією по переправі через Стрипу. Загинуло біля З тис-козаків. За переказами на похороні загиблих був присутній Б. Хмельницький. Над козацькими тілами була насипана висока могила, на якій стояв кам’яний хрест. Цю пам’ятку, знищену в часи більшовицької окупації, відновлено в 1992 – 1993 роках.

У 1772 році Козова і околиці попали під владу Австрії. Козова була досить великим ремісничим і торговим містечком. На її ярмарках торгували худобою, хлібом, хмелем. З 1857 по 1867 рік вона була повітовим центром.

У другій половині XIX ст. на Козівщині, як і по всій Галичині, активізується українське духівництво, вчителі та інші представники інтелігенції, передові селяни. По селах утворювалися читальні “Просвіти”. Перша така читальня була заснована в с. Денисів (1874 рік). Її засновником був парох села Йосиф Вітошинський (1838 – 1901), диригент, засновник селянських хорів, оркестрів. Він заснував у Денисові змішаний хор, який нараховував до 150 чоловік. Роком пізніше була заснована читальня в с. Купчинцях. Читальні “Просвіти” розгорнули роботу, спрямовану на пробудження національної свідомості, боротьбу з неграмотністю, за тверезість, ініціювали розвиток кооперативного руху. Навколо читалень “Просвіти” діяли спортивно-пожежні товариства “Сокіл”, “Січ”. Перше в Галичині товариство “Сокіл” було створене в Купчинцях у 1891 році. Ініціатором його заснування був селянський поет і громадський діяч Павло Думка (1854 – 1918). Павло Думка був щирим другом І.Франка, який бував у Купчинцях у 1894, 1895, 1897, 1902 роках. П.Думка, С. Гарматій, М. Южин та інші селяни активно включилися в роботу заснованої І.Франком і М.Павликом української радикальної партії.

Наслідком дружби І.Франка є назва с. Драгоманівка, запропонована письменником для увічнення пам’яті видатного громадського діяча.

У с. Конюхах тривалий час був парохом Ксенофонт Сосенко (1860-1941). Уродженець с. В. Плавуча, автор багатьох етнографічних досліджень.

Плеяда цікавих творчих постатей вийшла з с. Денисова, зокрема новеліст і фольклорист Григорій Глинко, письменниця Іванна Блажкевич, фольклорист і перекладач Ілько Кузів, поет і прозаїк Євген Бородієвич та інші.

У с. Росоховатець народився український січовий стрілець, відомий художник Яків Струхманчук, що загинув згодом у сталінських застінках.

У с. Великий Ходачків більшу частину свого життя провів Тимотей Бордуляк, парох, автор ряду творів, у яких відтворена реальність галицького села.

У Козові народився поет Олесь Герета, тут жив поет Франц Коковський. Директором школи перед першою світовою війною тут був відомий отаман Українських Січових Стрільців Гриць Коссак.

У 1914 – 1917 роках територія Козівщини, як і всієї Галичини, стала ареною жорстоких боїв першої світової війни, зокрема, “Галицької битви”, яка відбувалася з 23 серпня по 21 вересня 1914 року у межиріччі Серету і Стрипи, контрнаступу австро-німецький військ у 1915 році, “брусиловського прориву” влітку 1916 року, “червневого наступу” російських військ у 1917 році.

Після поразки австрійських військ у “Галицькій битві” Козівщина була окупована російською армією. Окупаційні власті арештовували і депортували представників української інтелігенції, закривали читальні “Просвіти” та інші культурні установи. У с. Денисів було знищено пам’ятник Т.Г. Шевченка.

У складі австрійських військ воював легіон, згодом полк Українських січових стрільців. Станом на 1 червня 1916 року в ньому нараховувалось 25 вихідців з Козівщини. Після жорстоких боїв під Стрипою з 21 по 27 вересня 1915 року Січові стрільці перебували на двотижневому відпочинку в с. Вівся. Після того, як полк зазнав значних втрат у боях на Лисоні, під Потуторами та Посуховом у серпні – вересні 1916 року, його було поповнено, і в лютому 1917 р. відправлено на фронт під села Куропатники і Конюхи, де його застали події російської революції. Відбувалося братання січових стрільців з українцями – солдатами російської армії. Під час “червневого наступу” запеклий бій відбувся під Конюхами, де попало в полон багато січових стрільців. 19 липня 1917 року австрійські війська перейшли в контрнаступ, в ході якого Українські січові стрільці під с. Козівкою і Козовою вели дводенний бій з частинами VІ українського корпусу, що прикривав відступ росіян.

Козова та її околиці захоплено зустріли проголошення ЗУНР. Урядовим комісаром ЗУНР тут став нотар Володимир Лібман. У 1918-1919 роках через Козівщину прокотилася українсько-польська війна. У червні 1919 року під час “чортківської офензиви” жорстокі бої відбулися під селами Денисів і Купчинці, де частини бригади УСС витримали сильний контрнаступ поляків. Однак велика перевага польських військ у живій силі та бойовому спорядженні, нестача боєприпасів, антиукраїнська політика Антанти змусили УПА залишити край.

У серпні 1920 року в ході радянсько-польської війни територій району була захоплена більшовиками. У Козові було створено ревком, почався розподіл поміщицьких земель, але вже у вересні 1920 року під натиском польсько-українських військ Червона Армія відійшла за Збруч. Польський окупаційний режим, політика колонізації викликали протести українського населення, які проявлялися у відмові від участі у виборах до польського сейму, служби в польській армії. Розгортає свою діяльність УВО-ОУН. Видатними діячами національно-визвольного руху були уродженні району Ярослав Старух – крайовий провідник ОУН на Закерзонні, Осип Дяків-Горновий – редактор журналу ОУН “Ідея і чин”, Петро Федорів-Дальнич – шеф служби безпеки ОУН-УПА. Всі вони, а також уродженці Козови Володимир Герета і Лев Зацний та багато інших наших земляків загинули в боротьбі за волю України.

Польські власті прагнули зміцнити свою владу, побороти прагнення українців до незалежності і соборності, чому служила і “падифікація” проведена у вересні 1930 року. Поліцейські загони робили обшуки по хатах, катували українських патріотів, громили читальні “Просвіти”. Зростало напруження між українцями і поляками.

В такому стані Козівщину застала друга світова війна.

17 вересня 1939 року в Козову вступили радянські війська. Тут було створено селянський комітет, робітничо-селянську міліцію. Між селянами ділили землю поміщиків та осадників. Одночасно почалася організація колгоспів, для обслуговування яких у с. Геленків було створено МТС. Школи переводили на українську мову навчання. У січні 1940 року було створено Козівський район. Разом з тим нові власті почали арешти і виселення функціонерів політичних партій, “Просвіти”, кооперативів, служителів культу, заможних селян колишніх польських чиновників.

В такій обстановці відновила свою діяльність ОУН, яка повела боротьбу проти більшовиків, що викликало у відповідь хвилю арештів, депортацій. Чимало жителів району – українських патріотів було закатовано органами НКВС при відступі радянських військ у червні 1941 року. Тому прихід німців спершу розглядався як визволення. Та черговий окупант виявився не кращим за попереднього. За період Окупації в Козові і навколишніх селах було знищено 5,8 тис. чоловік, переважно єврейського населення. На примусові роботи в Німеччину було вивезено 778 чоловік.

Активну боротьбу як проти нацистського режиму, так і проти більшовицьких та польського націоналістичного партизан Армії Крийової вели на території району загони УПА, що входили в третю округу “Лисоня”. У с. Бишках у 1943-1945 роках розміщувався головний штаб УПА, де перебували В. Шухевич, Я. Старух, О. Дяків, П. Федорів та інші провідні діячі повстанської армії.

Під час наступу Червоної Армії у березні-липні 1944 року важкі бої точилися на Стрипі, зокрема в районі сіл Городище, Плотича, Купчинці, Денисів, а також у с.В.Ходачків, селищі Козлів. 20 липня 1944 року радянські війська, втративши 436 воїнів, вибили гітлерівців з Козови.

За участь у діяльності в ОУН-УПА, в її підтримці було знищено, замучено в сталінських катівнях, посаджено у в’язниці та концтабори, вивезено в Сибір сотні жителів району. Ведучи боротьбу проти УПА, більшовики стягнули великі військові сили для ліквідації округи “Лисоня”. Влітку 1947 р. в бою біля с. Вівся загинув командир цієї округи В. Якубовський-Бондаренко та його побратими. У цьому ж році в бою біля с. Ішків загинув окружний провідник ОУН Я. Бабій та інші. Спротив повстанців на території району був придушений на початку 50-х років.

У 1949-1950 було завершено примусову колективізацію села. Усіх селян було загнано в колгоспи, для обслуговування яких було створено МТС, міжколгоспну будівельну організацію, а згодом міжколгоспну шляхобудівельну колону. “Агрохімцентр”, міжколгоспний комунгосп, міжгосподарський комбікормовий завод.

У 1953 році почав працювати Козівський цукровий завод. Було відкрито також деревообробне підприємство, відоме під назвами “Фабрика спортінвентаря”, “Завод спорттоварів” (тепер завод “Темп”), філіал Тернопільського виробничого об’єднання “Ватра”. У Козові було збудовано спиртовий (на базі колишньої ґуральні) та цегельний заводи.

У 40-80-х роках було досягнуто певних успіхів у кількісному зростанні закладів освіти, культури, охорони здоров’я. Була запроваджена загальна середня освіта, що в значній мірі носило формальний характер. Було збудовано ряд Будинків культури у Козові, Козлові та окремих селах, нові корпуси центральної районної лікарні. Разом з тим можливості освіти, культури, а також районної газети “Радянське слово” та місцевого радіомовлення широко використовувались для насадження комуністичної ідеології, атеїзму, русифікації населення.

Зазнавала переслідування релігія. У ряді сіл церкви були закриті, у селах Таурів і Бишки їх перетворили в музей та картинну галерею, було пограбовано та спалено старовинні ікони та інші речі культового вжитку у церкві с. Щепанів.

Разом з усією Україною район вступив у період горбачовської “перебудови” і 5 лютого 1989 року в Козові було створено осередок Товариства української мови. Зростав інтерес до історії України, її культури і національної символіки. В ніч на 17 вересня 1989 року над Козовою замайорів синьо-жовтий прапор, вивішений Михайлом Палихатим та Іваном Крисою. 17 грудня того ж року відбулася установча конференція районної організації Народного Руху України, головою якого була обрана Катерина Завадська.

Саме Рух очолив широку агітаційно-пропагандистську роботу у період підготовки до виборів у Верховну Раду України 1990 році. По Зборівському виборчому округу перемогу здобула К. Завадська.

Жителі Козівщини із захопленням зустріли Акт проголошення незалежності України 24 серпня 1990 року, біля сотні чоловік брали участь в агітаційно-пропагандистській поїздці в Донецьку область. І в тому, що 83,9 % виборців цього наскрізь русифікованого краю на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року проголосувало за незалежність України, є і їхня заслуга, як і в тому, що на запитання «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» ствердно відповіли 99,98 % виборців Козівського району.

Козівський район розташовується в західній частині Тернопільської області. Територія району лежить наПодільському плато. Клімат району – помірно-континентальний, сприятливий для розвитку сільського господарства.

Загальна площа земель району – 69,4 тис.га, з них сільськогосподарського призначення – 59,2 тис.га, в тому числі рілля – 46,7 тис.га; сінокоси і пасовища – 10,7 тис.га. Землі району (переважно чорноземи) придатні для вирощування районованих сільськогосподарських культур. Обсяги валової продукції сільського господарства у 2004 році склали 106,2 млн.грн.; у районі вирощуються та виробляються: зернові культури – 40,8 тис.т.; цукрові буряки – 64,6 тис.т.; картопля – 51,5 тис.т.; овочі – 7,6 тис.т.; м’ясо – 4,4 тис.т.; молоко – 24,3 тис.т.; яйця – 16,0 млн.шт. Понад 86% валової продукції сільського господарства вироблено у приватному секторі. Водночас, аналіз рівня використання агропідприємствами виробничих площ та сільськогосподарських угідь вказує на можливість істотного нарощення обсягів виробництва і реалізації (через застосування інтенсивних технологій у рослинництві і тваринництві, відкриття сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів) сільсько-господарської продукції.

Розвиток аграрного сектора та наявні мінеральні ресурси району зумовлють домінування харчової і переробної промисловості у галузевій структурі промислового виробництва. Питома вага зазначеної галузі у загальному обсязі виробництва промислової продукції (68,4 млн. грн.) за підсумками 2004 року склала 93,7%. Найбільшими виробниками промислової продукції у районі є ТзОВ „Козова-цукор”, СПКМПП „Біопродукт”, ДП „Козлівський спиртзавод”, Козівське РайСТ, ВАТ „Козлівський цегельний завод”.




Анонси подій

Інформаційні послуги