Бучацька районна державна адміністрація
48400, м.Бучач, майдан Волі, 1
 
укр рус eng
Пошук
Розширений пошук

Опитування

На головну

На передовій Руслан Скобель із Трибухівців прикривав вихід наших військ з-під Дебальцевого


Коли тато вдома, трирічна Христинка не відпускає його ні на мить, усюди з ним. Шкода тільки, що нагоди побути разом майже немає – ось уже вісім місяців Руслан Скобель із Трибухівців виконує бойові завдання на сході нашої держави. За цей час був у короткій відпустці вдома на Різдво, а недавно, після Дебальцевського прориву, воякові надали 18-денну відпустку, під час якої ми й зустрілися з ним. 9-річний син Артур пішов до школи, а  Христя з татом – давати інтерв’ю НД».

 

Попасна,  Лисичанськ,  Мирна  Долина, Троїцьке під Дебальцевим – такі місця служби головного сержанта третьої роти гірсько-піхотного  батальйону  Руслана  Скобеля, який  під  час  бойових  дій  під  Дебальцевим виконував  обов’язки  командира  взводу.

Розповідає:

-  У  нашій  роті  було  чимало  жителів Тернопільщини  –  з  Чортківського,  Теребовлянського,  Бучацького  районів.  Також були  хлопці  зі  Львова,  Хмельницького, Вінниці.  Але,  відверто  кажучи,  західняки не  дуже  добрі  воїни.  Наш  патріотизм  часто обмежується  вишиванками.  По-бойовому налаштовані  жителі  Дніпропетровщини, які  дуже  серйозно  ставляться  до  війни, дисципліновані,  чітко  виконують  команди.  Звичайно,  наша  армія  не  в  найкращому стані,  але  головне,  що  вона  відновлюється. Якість  бійців  бажає  бути  кращою,  чимало  неправильних  команд,  рішення  приймаються  запізніло,  подекуди  командири середньої  ланки  відмовляються  виконувати невиправдані,  на  їхню  думку,  команди…  От і  виходить  –  півроку  й  більше  хлопці  ризикують  життям  під  кулями,  а  відтак  ними  ще й займатиметься прокуратура. Техніка у нас теж не суперова, бо як її ремонтують: пофарбують танк, а він трохи їде, а більше стоїть. У ворога оснащення теж не нове, але в доброму стані. При наступі попереду у них ідуть наркомани й тюремники, які не мають жодного вибору, а позаду – професійні російські вояки, у  яких  на  озброєнні  найновіша  високоточна зброя. Наші хлопці розбили їхню колону, то бачили  «Печеніг»  -  найновіший  російський кулемет  з  потужним  приладом  нічного  бачення.  Їх  мають  елітні  війська,  а  не  проста піхота…  Здалеку  видно,  коли  в  наступ  ідуть сепаратисти, а коли – підготовлені російські війська.  По  перших  вдарить  наша  артилерія

– і в їхніх рядах паніка, тікають. А російські найманці воюють професійно – розсипаються по полю, залягають в очікуванні. Загиблих військових намагаються з поля бою забрати, а «сепарів» залишають, з ними не рахуються. Підбирають  ще  й  підбиту  техніку,  якої  дуже багато, - і нашої, і їхньої…

Руслан  зізнається:  під  інтенсивними обстрілами витримує не кожен. Трапляється, утікають. Був випадок, коли медик-доброволець не витримав і тижня. Таких людей важко звинувачувати,  адже  не  в  кожного  витримує психіка,  коли  з  5-ої  год.  ранку  до  12-ої  ночі безперервно  обстрілюють  і  навіть  немає змоги  щось  перекусити…  Тому  так  гостро

стоїть  сьогодні  питання  якісного  проведення  мобілізації,  щоби  в  армію  ішли  психічно й фізично підготовлені чоловіки, які знають, що таке дисципліна.

Зі  слів  земляка,  ніхто  на  фронті  не вірить  у  жодне  перемир’я,  у  жодні  угоди й  домовленості:  «Ворог  користає  з  нагоди  й  робить  передислокацію,  ми  ж  такої змоги  не  маємо.  У  21-му  столітті,  як  і  в минулому,  по  картах  вичислюємо  квадрати,  не  маючи  високоточних  технологій  на озброєнні.  Ворог  знає  наші  точки,  координати,  нас  легко  поливати  «градами»,  бо стоїмо  на  місці…  Захід  диктує  Україні  умови,  і  нам  ніде  дітися.  Демонструємо:  ось  ми дотримуємося Мінських угод, а ворог – ні. І кому  від  того  гірше?..  Так  і  Дебальцеве  залишили.  У  Троїцькому,  де  українські  солдати  перекривали  школу,  церкву,  куди  возили  «гуманітарку»,  сьогодні  господарює москаль… Там діяли аж два селянські господарства, були ферми. Все розбито. Хатинки в заростях кущів».

Розповідаючи  про  місцевих,  Руслан зізнається:  люди  там  невдячні.  Охоче  беруть  допомогу,  присилають  своїх  дітей  до українських  солдатів,  бо  ті  щедро  діляться з  ними  солодощами  і  всілякими  смаколиками,  які  привозять  волонтери,  але  довіряти місцевим  жителям  –  собі  ж  на  біду.  «Колиприбули  в  село,  місяць  нікого  не  було  вид-но, - згадує. – «Козаки» залякали їх, що ми підряд  усіх  убиваємо.  Згодом  люди  побачили,  що  непогано  бути  побіля  солдата,  бо можна щось скористати».

Розповідаючи  про  фронтові  будні,  Руслан визнає: на жаль, в армії так і залишилось багато показухи й халатності. Кілька місяців керівник центрального штабу АТО на вимогу Президента перевіряв блокпости по лінії Дебальцевого.  І  ніяких  зауважень!  Запитував, чи  є  мінні  поля.  «Є»,  -  йому  відповідали.  А насправді їх ставили уже під кулями. Техніку на  позиціях  неможливо  було  тримати  –  уся посічена осколками. Держава,  як  може,  дбає  про  армію.  Але волонтерський  рух  мобільніший,  волонтери  намагаються  доправити  на  фронт  більш сучасне  забезпечення.  Це  стосується  і продуктів харчування. Армійські є, але вони не  йдуть  ні  в  яке  порівняння  з  домашніми стравами  і  заготовками.  З  різних  областей їх  доставляють,  але,  коли  почалися  бойові дії,  тільки  бучацькі  хлопці,  ризикуючи,  двічі довезли  допомогу  прямо  на  фронт,  інші залишали  все  на  безпечних  блокпостах. Розфасовані  у  торбинки  вареники,  голубці, олів’є,  хліб  домашній,  калачі  –  усім  ласували  солдати  в  окопах.  «І  позашляховик  доставили,  ним  зручно  виїжджати  в  поле.  А броньований  бус  дістався  128-ій  бригаді, розвідувальній  роті»,  -  вдячно  розповідає земляк. Перед відправкою додому солдатам видали нову уніформу з нашивками «Укроп» (що означає «український опір»). Були навіть канадська,  німецька,  англійська,  тому  сепаратисти  стверджували,  що  на  боці  України воюють найманці…

Відпустка у Руслана Скобеля закінчилась і  він  повернувся  у  свою  військову  частину.  Маленькій  Христинці  дуже  не  хотілося відпускати татка, але він пообіцяв їй, що скоро повернеться. З перемогою і назавжди.




Шановні відвідувачі!

Ми раді вітати Вас на нашому сайті. Тут Ви зможете дізнатись про основні соціально-економічні та суспільно-політичні події в житті району, ознайомитися з інформацією про діяльність районної державної адміністрації.
Сподіваємось, що  інформація, представлена на нашому сайті буде для Вас корисною і цікавою!

Анонси подій

Інформаційні послуги

 

 

 

.

Актуальна тема