Бучацька районна державна адміністрація
48400, м.Бучач, майдан Волі, 1
 
укр рус eng
Пошук
Розширений пошук

Опитування

На головну

«Дев’яносто два дні в окопах» - Володимир Коренюк із Підзамочка подарував свій оберіг землякові Степану Крисюку, який нещодавно поїхав на фронт


Із  самого  пекла,  з-під Новотошківки  на  Луганщині,  повернувся  додому  на  ротацію  житель Підзамочка  Володимир Коренюк.  Односельці  зустріли  його  як  героя,  одночасно проводжаючи на схід ще одного свого земляка Степана Крисюка.

 

Щодня  балансуючи  між  життям  і  смертю, усвідомлюючи, яку вагу має кожна  мить,  Володимир, знявши  із  шиї  свій  оберіг, поклав  його  у  долоню  Степана  зі  словами:  «Мені  він  допоміг, хай  убереже  і  тебе.  Повертайся  живим…» Після десятиденної відпустки чоловік  повернувся  у  24-у  окрему механізовану  бригаду  у  м.  Яворові для  подальшого  злагодження.  Ми зустрілися з ним у часі його короткого перебування  вдома. Як і всі, хто повернувся «звідти», про війну Володимир розповідає неохоче. В «гарячих точках», в окопах він  прожив  92  дні.  Готували  його  до війни у навчальному центрі у Рівному, потім  були  Старичі,  Немирів,  Вербляни.  Бойове  завдання  виконував спочатку у Лисичанську, а звідти скерували  в  Новотошківку.  Розповідає, що,  крім  постійних  обстрілів,  дошкуляв  холод.  Бувало,  що  до  33 градусів  морозу  було,  тому  теплі речі  від  бучацьких  волонтерів  –  на ціну  золота.  Ще  зігрівали  «буржуйки»,  теж  волонтерські.  Втім,  є у  мінусовій  температурі  і  «плюс» -    промерзлий  грунт.  Бо  земля  там –  як  пластилін,  так  обліпить  чоботи,  що  годі  позбутися  багна,  а  це обмежує рухи, важко ходити і бігати. Польова  кухня  на  фронті  працює, але  без  волонтерської  допомоги продуктами  харчування  хлопці  б  не вижили.  «Хвала  волонтерам  і  щира вдячність  людям, які діляться з солдатами  усім,  що  мають,  можливо,  й останнім»,  -  за  час  розмови  вперше усміхається  Володимир.  Згадує,  як на  Миколая  їм  доставили  солодкі подарунки  і  листи  від  бучацьких дітей  (це  були  учні  3-іх  класів  ЗОШ №1,  дошкільнята  з  «Сонечка»,  а також  Переволоцького  дитсадка). «Дівчинка  з  Бучача  написала  мені зворушливу листівку і залишила свій номер телефону. Я одразу ж передзвонив і подякував, з тих пір ми з нею постійно  здзвонюємося.  Для  нас  на передовій дуже багато важать дитячі

малюнки,  листи,  маленькі  обереги. Тоді ми чітко розуміємо, заради кого ми там, під кулями…»

Розповідаючи  про  свій  5-ий  ба тальйон,  Володимир  Коренюк  каже, що  у  ньому  більшість  чоловіків  із Центральної  і  Західної  України.  Наймолодшому  –  25  років,  найстаршому  –  52.  Старші  навіть  дають  фору молодшим,  їхній  завзятості  і  бойовому  духу  варто  повчитися.  До  речі, наш  земляк  -  заступник  командира зенітно-ракетного взводу - має досвід дворічної  служби  в  армії,  тож  добре  знає,  що  дисципліна  і  виконання наказу  –  головне  в  армії.  Попри  те, аналізуючи  події  на  фронті,  Володимир  ставить  перед  собою  багато  запитань,  на  які  не  знаходить  відповіді: «Не скажу, що у нас суперова техніка, але  все  ж  воювати  маємо  чим.  Однак немає  команди  іти  вперед.  Ми  стоїмо на  одному  місці.  Виконуємо  умови «режиму тиші», відтягуємо свою важку  артилерію  за  30  км  від  буферної зони  і  знаємо  наперед,  що  ворог  цим скористається  і  піде  на  нас  танками. Так було не раз… По нас стріляють, а ми мовчимо…».

З телебачення знаємо, і Володимир нам  підтвердив,  що  останнім  часом ворожі  «гради»  і  міномети  цілились здебільшого  не  по  українських позиціях,  а  по  мирних  населених пунктах.  Руйнація  дуже  відчутна, все  розбомблено.  Але,  попри  те, більшість  тамтешнього  населення  все ж  не  проукраїнська,  і  цього  ніхто  не приховує.  Втім,  по  харчі,  ліки  не  гребують іти до наших солдатів. Звісно, ті не відмовляють, діляться усім, що самі отримують  від  волонтерів,  бо  ж  усі  – люди…Відпочивши,  Володимир  Коренюк без  зайвих  слів  та  вагань  спакував наплічник  і  відбув  у  Яворів  очікувати подальшого наказу. У розмові з нами зізнався: уже через три дні вдома раптом  відчув  гостру  потребу  повернути - ся  на  фронт.  Буквально  різала  вуха незвична тиша, в якій не було вибухів та  пострілів,  і  якимось  нереальним, можливо,  навіть  ненормальним  видавалося наше мирне життя…




Шановні відвідувачі!

Ми раді вітати Вас на нашому сайті. Тут Ви зможете дізнатись про основні соціально-економічні та суспільно-політичні події в житті району, ознайомитися з інформацією про діяльність районної державної адміністрації.
Сподіваємось, що  інформація, представлена на нашому сайті буде для Вас корисною і цікавою!

Анонси подій

Інформаційні послуги

 

 

 

.

Актуальна тема